(нар. 1951)
Поетичне мовлення Теодозії Зарівної характеризують складний синтаксис, «багатоповерхові» поетичні періоди, які майже не надаються для лаконічного цитування — фрази, мов зернята вервиці, настільки зчеплені між собою — не розірвеш без шкоди для сенсу.
Письмо, на перший погляд епічне, відсторонене. Маємо розлогі розповідні конструкції поетичного синтаксису, що гарно і гладко «вкладаються» в сюжет вірша. Воно густе, ще живе, здатне передати реципієнту трем і «смак» тієї чи іншої емоції, якогось чуття: чи то біль, чи туга за минулим, чи розчарування в чомусь невловимому для нас, суть якого неможливо збагнути за каскадами метафоричних кодів.
Метафоричні «декорації» не лише маскують, герметизують емоційний нерв поетичного твору, це — певне поетичне замовляння реального болю від зіткнень із життям, це спосіб тлумачення emotio через ratio, точніше — чуттєвого через просторово-предметне.
Твори
- Автобус відходить. І вітер втирає вологу
- Розтоплена смола закриє рот пророкам
- Схитнулися приречено
- Цей клаптик порожнього ґрунту
Критика
- «Дівчинка на черешні» Теодозії Зарівної
- Доля жінки у світі рухомих кордонів (на прикладі роману Теодозії Зарівни «Вербовая дощечка»)
- Жінка з обличчям любові
- Опозиція місто / село в романі Теодозії Зарівної «Полювання на птахів небесних»
- Стильові домінанти лірики Теодозії Зарівної (на матеріалі збірки «Провінційні розмисли»)
