Теодозія Зарівна. Схитнулися приречено
Схитнулися приречено
і дім, і світ, і час,
і однорідні речення
вже не позначать нас.
Над золотою Троєю
дими, дими, дими,
і холод понастроює,
мов клавіші, доми.
І з’явами лох-неськими
нас обіймають дні.
Сексоти — вид інерції —
рідніші від рідні.
Мішені під указками,
мігруючі зірки
і полохливі класики
середньої руки,—
мій берег, зона вилову,
чергова тінь над вилами,
отечество ума…
А іншого нема.
Твори
- Автобус відходить. І вітер втирає вологу
- Розтоплена смола закриє рот пророкам
- Схитнулися приречено
- Цей клаптик порожнього ґрунту
Критика
- «Дівчинка на черешні» Теодозії Зарівної
- Доля жінки у світі рухомих кордонів (на прикладі роману Теодозії Зарівни «Вербовая дощечка»)
- Жінка з обличчям любові
- Опозиція місто / село в романі Теодозії Зарівної «Полювання на птахів небесних»
- Стильові домінанти лірики Теодозії Зарівної (на матеріалі збірки «Провінційні розмисли»)
