Біографія Теодозії Зарівної

Теодозія Петрівна Зарівна – українська письменниця, театрознавиця, журналістка – народилася 22 червня 1951 року у с. Ридодуби Чортківського району Тернопільської області.

Закінчила філологічний факультет Львівського університету (1973), Київського театрального інституту ім. І. Карпенка-Карого (1979, нині університет театру, кіно і телебачення).

Від 1973 працювала вчителькою у селах Джурин і Джуринська Слобідка Чортківського району; від 1979 — завідувачка репертуарної частини Київського академічного драматичного театру ім. І. Франка; від 1993 — коментаторка, старша редакторка Національної телерадіокомпанії України.

Від 2014 — головна редакторка журналу «Київ».

Творчість Теодозії Зарівної

Теодозія Зарівна – авторка та ведуча багатьох циклових літературних і культурологічних програм («Літературна студія», «Основа», «Спочатку було слово», «Не хлібом єдиним…» тощо).

Учасниця міжнародних літературних фестивалів: Бішкек (2008), Софія (2013), Кишинів (2014), Кременець (2014), Брно-Оломоуц-Прага (2016), Познань (2016 та 2017), Вільнюс (2017) та міжнародної наукової конференції у Брно (2015).

Переклала з польської п’єсу Веслава Мисливського «Реквієм для господині», вірші Уршулі Козьол, Марії Душки, Данути Бартош, Ю. Барана, С. Бараньчака, К. Бурната, К. Грензлера, П. Кущинського, Р. Мєчковського, Є. Б. Зімного, Т. Яструна.

З англійської переклала п'єсу Артура Міллера «Всі мої сини», прем'єра якої відбулася 12 липня 2017 у Київському національному академічному драматичному театрі імені І. Франка.

Твори Т. Зарівної перекладалися англійською, німецькою, португальською, македонською, польською, чеською, російською та румунською мовами.

Твори

Поезія:
«Мить і вічність» (1986),
«Дійство на крузі» (1991),
«Сторож покинутого краю» (1997),
«Сторож покинутого раю» (1997),
«З вітчизною у гербі» (2004),
«Провінційні розмисли» (2009),
«З попелу і металу» (2011),
«Poesias» (Бразилія, 2016).

Проза:
«Полювання на птахів небесних».
«Сходження на Кайзервальд».

П’єси:
«Я. М. Д., милістю Божою…».
«Сповідь для всіх».
«Театр» (переклад та інсценізація за мотивами однойменного роману С. Моема).

Романи:
«Каміння, що росте крізь нас» (1999).
«Солом'яний вимір» (2001).
«Вербовая дощечка» (2008).
«Полювання на птахів небесних» (2014).

Повісті:
«Дівчина з черешні» (2003).
«Озеро в тумані» (2006).
«Записи на подолку» (2010).

Документальні фільми:
«Собор».
«Повернення Ольжича».
«Два життя Ірини Вільде».
«Дорога В′ячеслава Чорновола».
«Козацькому роду нема переводу… О. Ільченко».
«Орфей з Мар′янівки».
«Фатальна жінка Марко Вовчок».
«Обличчя свободи».

Упорядниця антологій журналу «Київ»:
Антологія оповідань «Замовляння крові» (2017),
Антологія поезії «Ущільнений простір» (2017).

Відзнаки:
Літературна премія імені Василя Симоненка НСПУ 1992 року — за книгу віршів «Дійство на крузі».
«Сторож покинутого раю» — найкраща поетична книга 1997 року за рейтингом журналу «Слово і час».
Перша премія журналу «Березіль» 1999 року — за роман «Каміння, що росте крізь нас…».
Друга премія журналу «Березіль» 2001 року — за роман «Солом′яний вирій».
Премія журналу «Кур′єр Кривбасу» 2003 року — за повість «Дівчинка з черешні».
Літературна премія імені Бориса Нечерди 2004 року — за книгу віршів «З вітчизною у гербі».
Перша премія журналу «Березіль» 2004 року — за роман «Полювання на птахів небесних».
Третя премія журналу «Березіль» 2006 року — за повість «Озеро в тумані».
Премія журналу «Кур′єр Кривбасу» 2006 року — за «Провінційні розмисли».
Роман «Вербовая дощечка» увійшов у топ-трійку найкращих книг 2008 року за рейтингом «ЛітАкценту».
Премія імені Володимира Свідзинського 2010 року — за книгу віршів «Провінційні розмисли».
Роман «Полювання на птахів небесних» увійшов у десятку найкращих книг року за рейтингом «Книжка року-2014».
Премія імені Дмитра Нитченка 2014 року — за популяризацію української літератури на телебаченні та в інших засобах масової інформації.
Премія «Ярославів вал» 2015 року — за роман Полювання на птахів небесних.
Премія імені Пантелеймона Куліша 2018 року за роман «Полювання на птахів небесних».