(1912–1990)
Патрік Вайт (як і кожен значний митець) неподільний у своїй творчості; все, що він пише, росте з єдиного стовбура його особистості, світовідчуття, поетики. Проте художній світ його не лише багатоликий – від книги до книги (а нерідко й у межах однієї книги) змінюється сам оповідний тембр, саме звучання голосу автора. Голос цей надзвичайно багатий тонами та відтінками – від плавного, м'якого, ліричного звучання до дисонансних періодів, виконаних їдкою іронії, що заморожує.
Вайт створює власний «міфологізований» образ та образ Австралії. Образ, що різко не співпадає з «міфом» офіційним, що ідеалізує як минуле, так і сьогодення. Саме тому, як зазначають уважні дослідники «світу Патріка Вайта», на батьківщині його визнали пізніше і неохоче, ніж у Європі та США.
Головним для Патріка Вайта залишається внутрішній світ людини, що розкривається примхливо, несподівано, у важковловимих фрагментах ліричної оповіді, що напливають один на одного, в блискучих і віртуозних часом «миттєвих знімках» душевного стану.
Твори
Критика
