(1918-2011)
Яр Славутич — добрий майстер милозвучного потоку ліричних злетів, вони яскраво й переконливо складають композиційно-змістовну єдність, яка створює елітарний настрій.
У творах письменника — глибоке проникнення в процес історичного розвитку, добре осмислення життя, подане з турботою про майбутнє. Поезія ллється велично, створюючи переконливі нашарування матеріалу, що викликає не тільки роздум, а й промовляє до серця й душі. Усе проведено по лінії продуманого поетом зв’язку образних деталей.
Жанр сонета посідає чільне місце в творчому доробку Яра Славутича і є його улюбленою формою. Вже в першій збірці молодого тоді ще митця «Співає колос» (1945) були вміщені мальовничі «Херсонські сонети» і любовний цикл «Перше кохання», де переважна більшість поезій припадає саме на це жанрове утворення. Пізніше з’явилися сонетні цикли «Запорожці» й «Карби» (збірка «Гомін віків», 1946), маєстатичні флорентійські сонети («Трофеї», 1963), медитативні «Полярні сонети» («Завойовники прерій», 1968), сонетами ж була щедро оздоблена книжка «Мудрощі мандрів» (1972). Відомий Славутич і як дослідник сонетної форми, автор наукової розвідки «Франкові сонети та їх попередники».
Твори
Критика
