29-11-2020 Яр Славутич 166

Біографія Яра Славутича

Григорій Михайлович Жученко (псевдонім: Яр Славутич) – український поет, перекладач – народився 11 січня 1918 року в давньому (заснованому ще в 17 столітті) козацькому зимівнику, згодом – родовому хуторі Жученки, що поблизу села Благодатного (Долинський район сучасної Кіровоградщини).

Навчався в початковій школі в селах Благодатне, Новошевченкове (нині село Долинського району), у Гурівській семирічній школі. Восени 1932 разом із батьком був заарештований за невиконання «плану до двору» здачі зерна. По дорозі на заслання йому вдалося втекти. Від 1935 – у Запоріжжі. На комбінаті «Запоріжсталь» навчав грамоти неписьменних робітників, сам же поповнював свою освіту на вечірніх курсах і самотужки. 1936, склавши іспити, став студентом Запорізького педагогічного інституту.

Восени 1936 на літературному вечорі вперше читав свої вірші. В 1938 у харківському «Літературному журналі» був надрукований перший його вірш «Коню мій буланий». Згодом два його вірші опублікувала київська «Радянська література». 1938 за переховування та читання забороненої літератури, зокрема творів О. Олеся, В. Винниченка, був заарештований і відбув 3-тижневе ув’язнення.

1940 в Запорізькому педінституті отримав диплом викладача української мови і літератури. Восени 1940 був призваний до лав Червоної армії. Став курсантом інженерно-саперної школи 375-ї дивізії в Білорусі. Отримав звання лейтенанта. 1941-1943 перебував у лавах підпільної військ. організації «Чернігівська Січ». 1943 в часописі «Нова Україна» надрукував кілька віршів із циклу «Запорожці», які були підписані іменем Яр Славутич. Із того часу друкувався лише під цим іменем, а незабаром воно стало власним ім’ям і прізвищем поета.

Із жовтня 1943 – у Львові. З кінця 1944 – в еміграції. У 1945-1946 навчався в Українському вільному університеті. У цей же час працював у редакціях журналів «Заграва», «Арка», був обраний секретарем правління Мистецького українського руху.

Від 1949 – у США. У Пенсильванському університеті отримав науковий ступінь магістра (1954), доктора філософії (1955). Тема докторської дисертації: «The Poetry of Myklhailo Orest and its Background». 1955-1960 – викладач української мови в Американській військовій школі мов (Монтерей, штат Каліфорнія).

Від 1960 – у Канаді. 1960-1983 – професор Університету Альберти, керівник відділу славістики.

Яр Славутич – упорядник і видавець збірників «Північне сяйво», «Західноканадський збірник» та ін., головний редактор часопису «Slavs in Canada» та ін. В Едмонтоні заснував українську друкарню «Славута», де протягом 35-ти років видав близько сотні видань укр., англ., франц., білорус., польс. мовами. Від 1990 діє фонд Яра Славутича, метою якого є надання допомоги українським діячам науки і культури, на видання літератури.

Починаючи з 1990 не раз відвідував Україну. Об’їздив сотні міст і сіл.

Яр Славутич – автор понад 50-ти книг різної тематики і жанрів, виданих українською, англійською, німецькою, французькою, польською, угорською, італійською, білоруською та російською мовами. Автор 6-ти підручників з укр. мови для іноземних студентів.

Лауреат премій УВАН, Української Могилянсько-Мазепинської академії, Українського літературного фонду ім. Івана Франка в Чикаго (США), ім. академіка Д. Яворницького, ім. Д. Загула.

Нагороджений золотою Шевченківською медаллю, орденом «За заслуги» 3-го ступеня, грамотами.

Яр Славутич помер 4 липня 2011 року в Едмонтоні (Канада).

Збірки поезій:
«Гомін віків» (1946)
«Правдоносці» (1948)
«Спрага» (1950)
«Фаза» (1960)
«Маєстат» (1962)

«Завойовники прерій» (1968)
«Мудрощі мандрів» (1972)

Інше:
поема «Донька без імени» (1952)
зб. вибраного за 1938-1963 «Трофеї» (1963)
переклади з В. Шекспіра, Дж. Кітса, Ю. Словацького, Я. Врхліцького, X. Ботева й ін.
Збірка «Творчість Яра Славутича: статті й рецензії» (1978)
«Модерна українська поезія»(Філядельфія, 1950)
«Розстріляна муза»(Детройт, 1955)
«Шевченкова поетика»(Едмонтон, 1964)
«Українська поезія в Канаді»(Едмонтон 1976)