(нар. 1934) Мовний універсум Юрія Тарнавського, письменника Нью-Йоркської групи, зображує людину як «буттєву дитину» актуального життєвого простору, через словесні знаки якого виявляється й неубезпеченість її істоти, і прихований внутрішній потенціал. Усунення елемента «високого» з трагедії земного існування руйнує її онтологічну природу. Зменшуючись від суб’єкта буття до об’єкта побуту, людська істота в художній інтерпретації Юрія Тарнавського долає суперечність між антропоцентричним баченням дійсності й істинним місцем у світі людини XX століття. Екзистенційне мовомислення Юрія Тарнавського, подане в «локальній» словесній матерії, виступає формою психопоетичного самоопанування. Цьому сприяє створення поетом мовностилістичної перспективи відносності, некатегоричності системи емоційних оцінок — їх потенційної «інакшості». Твори Критика
|