Бабчук Ірина. Вчитель, який змінив моє життя

Надія

Холодний літній ранок, на березі Дніпра сигаретний дим. Вона палить, а я сиджу поруч. Моя, старша на два роки, подруга відчула на собі прикрість дорослого життя. Звати її Надія, любить співати та грати на гітарі, вміє захистити себе.

Дивлюся на неї зачарованим поглядом, вона гарна, пускає кільця диму та скаржиться на свого батька. Сім’я Надії не відрізняється щастям, батьки розведені вже багато років, жити доводиться зі строгою бабусею та пияком-дідусем. Мені прикро чути про її страждання, вона хороша людина.

І я попросила: спробувати її цигарку. Дівчина, що залежна від куріння, має предостатньо цигарок і може їх дістати, відмовила мені. Ба більше, вона заборонила.

Я не розуміла чому, як мені може забороняти курити та, що сама курить? І не мало! Як вона може щось говорити таке?

Чи то з почуття обов’язку, чи то з дружньої любові вона турбувалася про мене. Надія сказала, що куріння не варте усіх його наслідків. Воно не варте було випадінню її волосся, кришіння зубів та цієї ніби мертвої сухості шкірі. Детально описала вона мені свої нові проблеми, це було переконливіше за будь-яку антирекламу куріння, про яку нам казали в школі, я справді почула її.

Надія вважає, що їй стало гірше. З початку сигарета допомагала їй зняти стрес, але зовсім скоро довелося його відчувати без куріння впродовж декількох годин поспіль.

Ця ситуація закарбувалася в моїй свідомості, я досі пам’ятаю колір її очей та цей запах. Пройшло вже багато років та ми розбіглися різними шляхами, я почала навчатися у коледжі, з’явилося багато нових знайомих, які, на жаль, мають залежності. Навіть мій батько колись курив, але від жодної людини, що курить, крім Наді, я не чула такого. Вони скоріше жартома пропонують спробувати.

Але я вже непохитна.

Умови участі у конкурсі коротких оповідань «Вчитель, який змінив моє життя»