Політ «Скрябіна»: від дарквейву до сатири

2 лютого 2015 року помер відомий музикант Андрій Кузьменко. Після себе він залишив слухачам велику музичну спадщину.

Погляд птаха

Андрій Кузьменко творив у музичних стилях починаючи від постпанку, дарквейву до нової романтики та поп-року. «Скрябін» є першим україномовним гуртом у жанрі альтернативної електроніки. До першого складу гурту входили Ростислав Домішевський та Сергій Гера, аж поки хлопці не пересварилися.

Не випадково цю групу називають українським Depeche Mode. Ця назва закріпилася після виходу альбомів «Технофайт» (1993), «Птахи»(1995), «Мова риб» (1997). Але все починалося з альбому, від якого залишилося лише декілька пісень та один кліп - «Чуєш біль» (1989).

Кліп спочатку не був відомий для широкого кола слухачів. Раніше «Чуєш біль» можна було побачити тільки епізодично в кліпі «Наш останній танець» (2003). Лише пізніше його виклали на YouTube. Але вперше був викладений на сайті каналу «ICTV» до виходу програми «Скрябін. Постскриптум».

Це такий собі кліп/короткометражний фільм. Це перша робота режиссера Володимира Зайковського. Музика кліпу вражає своєю депресивністю, яка нагадує «Dead Can Dance» та ранніх «Cocteau Twins». Візуально – це справжній чорно-білий арт-хаусний шедевр з молодим Кузьмою. Відеокліп знімався з серпня по жовтень 1989 року в місті Новояворівську.

Назва «Скрябін» з'явилася 6 липня 1989 року. Режисер кліпів гурту Зайковський, збираючись надіслати знятий кліп на один авангардний фестиваль у Москву, резонно запитав «як це все назвати в титрах?». У той момент із ними на студії не було саме Скрябіна. Учасники гурту вирішили «підставити» його, й назвали гурт його прізвищем.

Про сенс світогляду старого «Скрябіна» розповів сам Кузьма у програмі «Modus Vivendi»

Стиль то така справа. В різних газетах писали по різному що ми граєм. Впринципі то є холодна хвиля так як колись, тому що нас не раз упрікали в тому що тексти сумні. Ну немає впринциві від чого тішитися. І як добре замітив один журналіст Київський Андрій Архангельський, що то є погляд навіть не людини, а то є погляд десь там з точки зору якогось птаха. Він немає нідочого справи. Він собі літає зверху на то всьо дивиться. На той весь бардак і тішиться хіба з того, що він в тому всьому бардаку не приймає участі.

Потім популярність групи почала зростати з геометричною прогресією. Альбом «Птахи» був першою роботою, що принесла гуртові популярність у всій Україні. Так «Скрябін» вийшов на професійну сцену та переїхав до Києва. Записана ця платівка була буквально находу. Пісня «То для нас» була написана за 15 хвилин, а «Птахи» за 20.

Ком снігу, який вдарив по Кузьмі

На 1996-98 приходить пік популярності «Скрябіна». 1997 року був виданий альбом «Казки», який став нової віхою у рості популярності групи. Ростислав Домішевський (з 1993-1997 рр.) їздив до Москви, де у його кузена Жака відкрили завод по вирощуванню шампіньйонів. Ростик їхав в той час до Москви з обіцянкою ніколи не повернутися (натомість повернувся з першою своєю дружиною росіянкою Олею). Це штовхнуло Кузьму на створення мегахіта «Втікай, бо на днях буде війна», який потім за асоціацією з картинами Сальвадора Далі («Передчуття громадянської війни», «Обличча війни», «Сталість пам’яті») на одній з яких зображений годинник, був названий «Годинником». Зараз цю пісню сприймають, як пророчу.

Кліпи з альбому «Train» та «Той прикрий світ» - займали перші місця в хіт-параді «Территорія А». Цю славу ще більше закріпила пісня «Танець пінгвіна» (1998) з альбомом з одноіменною назвою.

1999 року разом зі співаком Андрієм Підлужним «Скрябін» розпочав етно-проект «Еутерпа» — синтез прадавнього автентичного фольклору та сучасних технологій — згодом три пісні вийшли в Канаді на синґлі. Також «Скрябін» склав акомпанемент Тарасові Чубаєві в запису альбому пісень вояків ОУН-УПА «Наші партизани». Того ж року вийшов «Хробак» (1999), який за словами Кузьми був самим провальним за всю його музичну кар’єру. Він написаний у часи депресії Андрія Кузьменка, а тому має такі депресивні пісні. Кліпи до альбому зняв вище згаданий Володимир Зайковський. На початку концертів пам'яті Скрябіна включали кліп «Інтро», з цього альбому, де Кузьма біжить вперед по дорозі. Відео на концерті спеціально обривалося, що давало враження пройденого шляху та смерть.

В своїх інтерв’ю вокаліст гурту «Скрябін» признається, що мав популярність, але мав постійні проблем із грошима. Популярність, як відомо, не обов’язково приносить гроші. В інтерв’ю з Сергієм Дорофеєвим у програмі «Портрети» він так підсумував 30 прожитих років:

Перші 30 років мого життя були пов'язані з продукцією моєю скромною особою зла. Я наробив того зла у вигляді брехні, неякісно зроблених речей, невиконаних обіцянок. І я 30 років катав собі під гору такий великий ком снігу, який в якийсь момент мені його стало тяжко тягнути. Я не докатаю його до гори. Я повертаюся і починаю тікати. І він розбиває мене. І 30 років я провів в хрущовці, з нульом взагалі за душою, з нульом перспектив, порваною телефонною книжкою повною людей, які абсолютно мені непотрібні або які розчаровані в мені. І все собі прийшлося підвести лінію. Слава Боженьку, що мені дав то пережити в 30 років перейти. Я думаю, що як би Він дав перейти в 40-50, то варто би було знову обнулити шчьотчік.

Останнє десятиліття на вершині

Всеукраїнська слава прийшла до Кузими, за його словами, завдяки кліпу «Мовчати». Цю пісню він співав спільно з Іриною Білик.

На кліп йому навіть доводилося позичати гроші в друга. Але витрати окупилися. А це би не вдалося, якби Кузьма не здружився з російським співаком Іллею Лагутенком з групи «Мумий Тролль». Він став саундпродюсером альбому «Натура» (2003). Завдяки його впливу Кузьма став попсовішим, а тому зміг завоювати широку аудиторію слухачів (першим поворотом від електроніки до більш комерційної поп-музики стався від альбому «Модна країна» (2000). Не можна сказати, що старий «Скрябін» повністю зник. На думку Кузьми навіть у альбомі «Танго» (2005) більше пісень, які нагадують The Cure, ніж в альбомах, що були на початку. Щоб орієнтуватися у музиці «Скрябіна», треба слухати альбоми, бо в радіоефір потрапляє дуже мала кількість пісень гурту. І все-таки відголоски сінті-попу можна знайти і в пізніх, попсових альбомах «Скрябіна» («Шкільна любов» (2006), «Тримай її за руку» (2012).

Приблизно з 2003 року Кузьменко працював ведучим програми «Шанс». Після цього його на вулиці почали впізнавати навіть старші бабці. Кузьму почали знати всі не скільки за його музику, а через почуття гумору, яке він проявив на телебаченні.

Під час Помаранчевої революції, коли учасники «Скрябіна» підтримували різні політичні сили, після концерту Кузьми за провладні сили, Ростик та Шура публічно на 5 каналі осудили вчинок Кузьми. Цитата Домішевського: Кузьменко поставив під приціли автоматів тисячі людей, які стоять зараз на Майдані. Можливість відновлення старого складу «Скрябіна» було перекреслено і почалася нова ера в історії гурту. Його тоді не критикував хіба що ледачий. Так були віддані фанати, але все одно це був тяжкий період в житті Кузьми. Цим подіям присвячена пісня «Я не тримаю зла» (2009).

В той час на думку Кузьми були написані одні з найбомбезніших його пісень. Для Андрія вони були вершиною творчості. Це з альбому «Танго» (2005) «Люди, як кораблі» та «Старі фотографії». Вони і досі залишаться невід’ємною візиткою групи.

Критика рагулізму та попси

Андрій Кузьменко мав почуття гумору та обсміював попсу та сучасну естраду. Співав про естраду такі жартівливі пісні, як «Гламур» (2009). Але таким стьобом стала спільно створена група з продюсером Володимиром Бебешком «Пающие трусы́» (2008). В Україні цей гурт не прижився, а у Росії знайшли своїх слухачів. Бо у слухачів поширене псевдопуританське виховання. Не зрозуміли його, тому що у нас не було музичної субкультури. В Україні не було груп таких, як «Сектор Газа», «Красная Плесень». В нас цього пласту субкультури не було. Важко назвати культову українську панк-групу, растаманську або хард-рок групу. В Росії якось про це подбали. І тому «Пающие трусы́» отримали печатку «женский Сектор Газа».

А те, що вийшло від власного створеного проекту з його другом Лесиком, він розкритикував у книзі «Жлобологія» (2013).

Наведу приклад музичного жлобства, розкажу про свого колєґу по цеху, який називається Дзідзьо. Шикарний проект, я допомагав йому в свій час, намагався внести трохи інтелігентності в тоту музику. Але хлопці вирішили, що їм цього не потрібно, і мене «скинули».

Батьки дітей так виховують, що вони мало чим відрізняються від них. Коло замкнуте. От малий бігає, в нього є голова на плечах, може, з нього і міг би бути Ейнштейн, але він дуже вузько мислить, бо в таких рамках живе, що йому більше, ніж Дзідзьо, нічого й не треба. Музику Братів Гадюкіних прийняла маса людей, у якій представлені всі зрізи: і інтелектуали, і прості хлопці, і навіть жлоби. Тобто є різниця: якщо на Дзідзьо інтелектуал ніколи не скаже, що то є кльово, то перед Кузьмінським схиляєш голову.

«Скрябін» у жосткий спосіб критикував рагулів, а так виник проект з ненормативною лексикою «Злий репер Зеник» (2012). За словами Андрія Кузьменка пісню «Іспанія» було написано про його сусіда з Новояворівська, якого покинула дружина, поїхавши на Піренейський півострів, після чого чоловік придбав собі гумову жінку та почав життя самотнього алкоголіка.

«25»

У 2015 році вийшов останній 18 студійний альбом «25». Пісню «Історія» Кузьма написав під час Євромайдану. Разом з аудіо вийшов відеокліп, який складається з різних фрагментів тодішніх зимових подій. «Злий» - це критика рабського мислення українців. Останнім його кліпом став «Дельфіни». Цікаво, що у першому кліпі «Чуєш біль» (1989) Андрій Кузьменко, як би народжується з води. А у «Дельфінах» вона його поглинає.