Сontemporary - мова вільного тіла

Із появою стилю contemporary, хореографічне мистецтво стало ближчим до кожного з нас. Цей напрям проявив у собі новий виток в історії танцю, який є втіленням вільного духу та тіла. Головна ідея контемпу, – звільнити людину від комплексів, затисків, внутрішніх блоків. Він є продовженням природного пориву розповісти про внутрішнього себе.

Контемпорарі як спосіб виплескування накипілого дає можливість відволіктись від буденного, та пробудити наше єство. Танцівники відходять від класичних догм хореографії і виражають себе за допомогою «вільного» танцю. Взаємодія між партнерами у контемпі, набуває нової глибини завдяки увазі до змісту кожного руху та внутрішніх відчуттів.

Разом із поширеністю танцювальної культури у світі та в Україні зокрема, масово почали відкриватись хореографічні школи, зокрема класи із contemporary dance. Цей стиль став доступнішим для тих, хто хотів займатись наближеними до класики стилями, але мав недостатній рівень підготовки. Для новачків у хореографії це нагода вивчити можливості свого тіла та навчитись вільно імпровізувати.

Стиль контемпорарі розвинувся з модерного та постмодерного танців. Вільний характер контемпу проявляється у відмові від традиційних атрибутів балету. Техніка сучасного сценічного танцю розвинулась при гармонійному зіткненні течій східних практик: йоги, тайцзіцюань, айкідо, цигун, та класичного західного балету, модерну, джазу, естрадних танців.

Із західної традиції контемп перейняв методику постановки танцю як театрального дійства. Його загальна побудова має свій сюжет, де є зав'язка, кульмінація та розв'язка. Характерним для контемпорарі є виконання танцю босоніж.

Контемп з'явився у танцювальних школах США і Європи у 60-х роках XX століття. Втім бажання показати природність та свободу танцю зародилось дещо раніше. Коли наприкінці ХІХ століття Айседора Дункан ставила танцювальні номери у Чикаго в грецькому хітоні, а Лої Фуллер танцювала з тканинами із шовку, – з'являється ідея вільного танцю, яка об'єднала цих жінок. Вони заклали неформальний початок модерну, з якого пізніше розвинувся контемп.

Частково технічна база контемпу була запозичена із східних практик, в тому числі і характерне для цього стилю перетікання рухів. Методи тренування рівноваги та координації є основою професійного виконання танцю. У класичній хореографії акцент ставлять на силі м’язів, тоді як у контемпорарі ті ж складні елементи, до прикладу стояння на півпальцях, виконують за допомогою специфічних прийомів із цих практик.

При цьому загальний малюнок танцю та театральність усієї хореографії були запозичені із західної традиції. Досить важливою складовою виконання танцю є правильне дихання. У цьому стилі через дихання танцівник посилює енергію свого образу, що робить його рухи більш гармонійними та природними.

Існує велика кількість напрямів та стилів у сontemporary dance. Засновниками поширених технік контемпорарі та вправ для зняття фізичних та психологічних блоків є Джоан Скіннер, Девід Замбрано, Мерс Каннінгхем, Сьюзан Кляйн, Уільям Форсайт та інші.

«Якщо ви проаналізуєте базову балетну позицію, коли руки знаходяться над головою, ви помітите, що в ній закладено дві криві - одна праворуч, інша ліворуч. Можна створити незліченну кількість трансформацій з цієї простої позиції, яка є вихідною в балеті і може служити своєрідним ключовим кадром. Можна продовжити її далі в простір або дозволити їй пройти крізь тіло через природне продовження кривих. Можна також навчити танцівників усвідомлювати взаємовідносини між різними частинами їх тіла і точками на кривих. При цьому спектакль зводиться до того, що танцівники ілюструють ці уявні взаємовідносини через рух. І в процесі відкривають нові способи руху. Насправді такий підхід допомагає забути як потрібно рухатися. Перестаєш думати про кінцевий результат і замість цього починаєш думати про виконання руху зсередини. Це допомагає тілу подолати «заціпеніння»»

Уільям Форсайт, американський хореограф, розробник техніки імпровізації, яка використовується у контемпорарі.

Засновником техніки "Flying low", яка відпрацьовує основні принципи contemporary є Девід Замбрано. Ідея створення даної техніки виникла, коли він спостерігав за виконанням вправ майстром ушу. Для цього бойового мистецтва характерним є контраст плавних рухів та різких ударів. Техніка включає вправи на підлозі, які вивчають основи виконання контемпорарі: перетікання, спіральність, падіння, ізоляцію,інертність, тощо.

Із кожним таким уроком тіло втрачає затиски. Танцівник стає більш гнучким, а також покращується його просторове сприйняття.

У контемпорарі виділяють такі базові рухи і принципи роботи з тілом:

Контемп може бути виконаний відразу в декількох техніках:

"Запитувати у contemporary-танцюриста, що він хотів сказати, — моветон, адже ще Айсідора Дункан говорила: "Якби я могла це сказати, я б це не танцювала""

Цей танець орієнтується не стільки на "зовнішню картинку", а на зміст самого танцю, його ідею. Це дозволяє виконавцям краще та чуттєвіше передавати свої емоції, а також додає постановкам унікальності. Завдяки цьому, встановлюється міцніший зв'язок із глядачем, бо замість пафосу ефемерних образів, той бачить власну позицію танцівників, - "Я тут і зараз". І вже завдяки їхній майстерності, постійне переборювання сили земного тяжіння набуває властивої для цього стилю легкості.

Починаючи з середини минулого століття тема протистояння класичного танцю більш вільним стилям вже не стояла так гостро. Публіка не сумнівалась у тому, що цей жанр хореографії є справжнім відкриттям танцювального мистецтва нової епохи. Так, одна з переваг контемпу криється у можливості дати глядачу сильний емотивно-інформативний посил, не забуваючи про техніку виконання.

У 2008 канадський хореограф Марі Шуінар представила проект «Body Remix / Goldberg Variations». У ньому класичні рухи та пуанти постають як каліцтво над справжнім, живим тілом. Танцювальні школи давно почали гонитву за досконалістю все дальше віддаляючись від прекрасно – неідеальної природи людини. І зараз цикл нового, модерного стилю насправді є бажанням повернутись до витоків, танців наших пращурів.

Контемп є способом виразити нове бачення танцю, нової ідеї. Зокрема, Рудольф фон Лабан вигадав як стерти різницю між авторами та виконавцями, навчивши танцівників рухатися у власному просторі. Не менш оригінальна думка, яку втілила в танці Піна Бауш. За допомогою хореографії вона виразила ідею, що тіло – це ілюзія, адже його не сприймають таким, яким воно є. Люди надають йому якостей, які хочуть бачити в ньому. Через тіло людина виражає різні сторони свого буття: і належність до модної течії, і релігійні погляди, і культурні особливості – тож наше тіло завжди залишається позначеним певними маркерами. Передати цю думку через танець – новий спосіб говорити з публікою, причому універсальною мовою рухів, символів, жестів.

"Мені не цікаво, ЯК люди рухаються, мені цікаво, ЩО ними рухає", - відомий вислів Піни Бауш, який формує нове завдання танцю.

На сьогодні контемпорарі продовжує розвиватись. Для виконання цього стилю танцю неважливі комплекція, зріст, вага. У цьому його вагомий плюс, адже розпочати навчання може будь хто.

Танцювальний напрямок обріс конкурсами, фестивалями, школами, також він впроваджується у співпрацю із балетом та драмтеатрами. Якщо говорити про Україну, то у нас із різною швидкістю почали відкриватись танцювальні студії та школи, які включають контемпорарі у програму навчання. У Дніпропетровську з 1996 року діє авторська школа-майстерня "Інші танці", спеціалізована на цьому стилі. З 2002 до 2008 проводився фестиваль "Сontemporary dance", а згодом "Contemporary Dance Festival", "MonocleFest" та інші. Також з 2006 року активно діє театр "Київ модерн - балет", заснований Раду Поклітару.

Минулої осені Львівський Національний Театр Опери та Балету презентував прем'єру «Симфонія танцю: світова класика і модерн». Вона зосереджує своєрідну хроніку розвитку цього різновиду хореографічного мистецтва. Історія розгортається через одноактні дії, кожна з котрих присвячена певному жанровому етапу, починаючи від романтизму і до сучасності. Хореограф першої вистави «Па-де-катр», – Жуль Перро поставив її ще у XIX для королеви Вікторії.

Друга постановка є втіленням романтизму. Балет «Видіння троянди», створений із перших рядків поезії Готьє: «Я – дух троянди, яку ти носила вчора на балу…» Підсумовує вечір постановка киянина Артема Шошина, «Ближче, ніж кохання», у стилі модерн. Самі балерини зізнавались, що цей танець давався їм нелегко.

Такий експеримент свідчить про визнання та професійність нового, вільного танцю, який є доступний для будь-кого і, водночас, при кваліфікованому підході його можна презентувати на рівні театру. Танцівники балету показали хороше вміння перевтілюватись і працювати не лише з класикою, а й з сучасною пластикою.
Враховуючи те, як цей танець дозволяє розкриватись виконавцям, залишається лише чекати нових переосмислень та відкриттів у хореографії, які вдасться зробити саме завдяки дивовижній внутрішній свободі, котру дає контемпорарі.

Річняк Ольга