Про лексику роману Френсіса Скотта Фіцджеральда «Великий Гетсбі»

I.М. Колегаєва

20-ті — перша половина 30-х років нашого сторіччя — своєрідна сторінка в історії суспільного і культурного життя Сполучених Штатів Америки. Перша світова війна, що призвела до величезних людських втрат і матеріальних спустошень у країнах Європи, стала однією з причин бурхливого економічного розвитку США, на території котрих не було воєнних дій. У кишені імперіалістів золотим потоком полилися мільйони доларів. Піднявся також рівень життя середніх американців. Але на тлі економічного буму ще різкіше виступили риси духовної кризи, що теж була наслідком Першої світової війни.

Моральний занепад американського суспільства відбився у творах таких видатних письменників, як Ернест Хемінгуей, Френсіс Скотт Фіцджеральд, Вільям Фолкнер, які стали на чолі літературної течії, що ретроспективно одержала назву літератури «загубленого покоління». Вперше від імені молоді 20-х років заговорив Френсіс Скотт Фіцджеральд, і першим твором літератури «загубленого покоління» можна вважати його роман «По цей бік раю» (1920). Потім письменник випустив збірки «Оповідання джазового віку» (1922), «Всі ці сумні молоді люди» (1926), романи «Прекрасні і прокляті» (1922), «Великий Гетсбі» (1925), «Ніч ніжна» (1934). Це твори про Америку «епохи джазу», як влучно назвав Фіцджеральд США 20-х років.

Не дивно, що саме джаз з його надривним сумом і дикими ритмами стає символом того часу. «Оптимізм джазу — це оптимізм песиміста, котрий проповідує нестямні веселощі, тому що завтра прийде кінець», — це слова Пола Уайтмена, «короля» джазу 20-х років. Молоде покоління американців, зневірившись в ідеалах батьків, намагалось відшукати нові, більш надійні критерії моральних цінностей. Та повоєнна Америка яж ніяк не сприяла таким пошукам. Ідеологія споживання, дух комерції і наживи проникли в усі сфери суспільного життя. І певна частина молоді пішла більш легким шляхом, зробивши своїм девізом латинський вислів «Саrре diem», вона поринула у примарний світ веселощів і розваг.

В Америці 70-х років помітне підвищення інтересу до «епохи джазу». Але за півсторіччя, яке відокремлює нас від неї, з’явився певний романтичний флер, що покриває той період, перетворює його на якісь благословенні часи, на «золотий вік» американської історії. Однак досить перегорнути сторінки романів Фіцджеральда, раннього Фолкнера і Хемінгуея, щоб вся гіркота, спустошеність і безцільна розважливість цього періоду відкрилась перед читачем.

Одним із найглибших і найвиразніших творів літератури «загубленого покоління» є невеликий за обсягом, але дуже глибокий за змістом роман Фіцджеральда «Великий Гетсбі», котрий, як писав А.Е. Дайсон, «належить не тільки американській, але й світовій літературі».

«Великий Гетсбі» — вершина творчості письменника. В ньому найяскравіше виявились дві властивості таланту Фіцджеральда — пафос, емоційна напруженість романтика і гострий, навіть сатиричний погляд реаліста. Ці властивості переплітаються в художній тканині твору, створюючи яскравий і індивідуальний малюнок. А художня тканина будь-якого твору словесності — це насамперед його мова. Цілком справедливою є думка проф. А.І. Ревякіна, що мова твору «в будь-якому своєму прояві не нейтральна, а ідейно і естетично цілеспрямована, підкорена певним завданням, які поставив перед собою письменник».

До останнього часу твори Фіцджеральда ще не підлягали всебічному і глибокому лінгвостилістичному аналізу. Мета даної статті — розгляд роману «Великий Гетсбі» з цієї точки зору, зокрема дослідження певної частини лексики роману, а саме низькочастотної зони, в якій найяскравіше виявляють себе індивідуальні особливості мовної системи письменника.

Щоб уникнути «гуманітарного суб’єктивізму», який нерідко має місце в аналізі літературних творів, був складений повний словник авторського тексту роману. Такий словник створює можливість аргументовано і об’єктивно підходити до вивчення стилю письменника. За даними словника, текст роману (далі під текстом роману розуміємо тільки авторську мову) налічує 31225 слів (4277 лексем). Майже 90% словника «Великого Гетсбі» — це низькочастотна лексика, тобто слова, вжиті від 1 до 5 разів.

Морфологічний склад низькочастотної лексики роману «Великий Гетсбі» такий: іменник займає 43%, прикметник — 23%, дієслово — 22%, прислівник — 10% тексту. Привертає увагу низький процент дієслів, особливо якщо зважити на велику кількість словоформ у цьому лексико-граматичному розряді. Сумарні дані по тексту, враховуючи високочастотну і середньочастотну лексику, дають рівновагу між іменником і дієсловом. Вона досягається великою кількістю службових дієслів. Низькочастотна зона словника, в свою чергу, свідчить про певну прихильність письменника до описової манери розповіді. Велика кількість іменників і прикметників характеризує стиль письма як статичний, що, між іншим, не впливає на динамізм сюжету. Адже за дуже невеликий відрізок часу (кінець весни — початок осені (1922 р.) у романі відбувається велика кількість подій, які розкривають всю глибину «характерів, дивовижно життєвих і відчутних на дотик».

Однією з найсуттєвіших особливостей роману є манера вияву авторського ставлення до всього, про що йдеться у творі. Наявність фігури оповідача дає змогу автору більш-менш відкрито висловлювати свої думки і оцінки. Але в тексті роману майже немає фраз, зміст яких безпосередньо свідчив би про оцінку Ніком Керрауеєм всього, що відбувалось того літа у передмісті Нью-Йорку.

Проте етичною і емоційною оцінкою пройнятий кожний рядок роману. І досягається це суто мовними засобами. Аналіз лексичного складу авторського тексту свідчить, що близько 20% слів низькочастотної зони в складі свого значення мають так чи інакше виражений оцінний компонент. Більшість низькочастотних прикметників — слова з суб’єктивно-оцінною коннотацією.

Ось, наприклад, Фіцджеральд описує одну з пишних і розгульних вечірок на віллі Гетсбі. Жодного разу Нік, від імені якого ведеться розповідь, відкрито не висловлює свого ставлення до того, що діється, він лише описує веселу компанію, що розважається «згідно з правилами поведінки, прийнятими в Луна-парках»: «І was struck by the number of young Englishmen dotted about, all well dressed, all looking a little hungry and... agonizingly aware of the easy money in the vicinity»; «...floating rounds of cocktails permeate the garden outside, until the air is alive with casual innuendo, introductions, forgotten on the spot, and enthusiastic meetings between women who never knew each other’s names». Один із гостей запрошує Ніка взяти участь у бесіді з двома хористками. Слово «бесіда» має недвозначний епітет obstetrical conversation. А хто залишається тверезим у цій круговерті, одержує дефініцію deplorably sober men. Ці вечірки коять спустошення (the ravages), вони ворожі самій природі: «А wafer of a moon was shining over Gatsby’s house... surviving the laughter and the sound of his still glowing gardens». Такі дикі раути (wild routs) є одним з проявів вульгарної і мішурної краси, якій служить Гетсбі (A vast, vulgar and meretricious beauty).

Наведені приклади — лише незначна частка подібних описів, але вони деякою мірою дають уявлення про засоби формування автором нашого ставлення до подій. Саме додаткові, оцінні коннотації, що присутні у виділених нами словах, виконують цю роль.

У зв’язку з цим цікаво навести слова У.Дж. Харвея: «Під зовнішньою дотепністю і розважливістю своєї прози Фіцджеральд досягає легкого, але настійного морального тиску, він веде і формує наше ставлення таким чином, щоб в належну мить ми могли зробити правильну оцінку».

Використання слів, що містять оцінне коннотативне значення, є засобом економного і до деякої міри завуальованого виразу авторської трактовки подій, явищ і характерів. Так, описуючи місце дії роману — Уест-Егг і Іст-Егг, — оповідач вказує, що за своєю формою ці острови абсолютно схожі: «...their physical resemblance must be a source of perpetual confusion to the gulls that fly overhead. To the wingless a more arresting phenomenon is their dissimilarity in every particular except shape and size». Безумовно, застосування слова «безкрилі» логічно спирається на попередню згадку про чайок, але, крім опозиції птахи — люди, у слові wingless є і суб’єктивно-оцінний компонент. Зваживши на те, що Уест-Егг і Іст-Егг населені гультяями і снобами — представниками вищого світу, — бачимо, що наше ставлення до них починає формуватися значно раніше, ніж автор вводить їх у дію.

Зовнішній вигляд персонажів характеризується теж за рахунок лексичних засобів. Так, описуючи Дейзі Б’юканен і Міртл Уілсон, письменник завдяки точному добору слів з оцінним компонентом значення неодноразово підкреслює витонченість і аристократизм першої та вульгарність і відсутність смаку другої: пасмо волосся у Міртл — a strand of hair, у Дейзі — a streak of hair; голос Міртл — coarse voice, high, mincing shout, голос Дейзі — low, thrilling voice, with its fluctuating feeverish warmth.

Манера розмовляти — це деталь, яка несе у «Великому Гетсбі» значне оцінне навантаження у процесі характеристики героїв. Цим зумовлюється велика різноманітність дієслів мовлення в словнику роману. Тільки низькочастотна зона налічує, до 50 таких дієслів. Більшість із них належить до зображуючих дієслів, тобто слів, які не тільки називають дію, але й вказують на характер її протікання. Поява таких слів завжди зумолена досить конкретним контекстом, тому не дивно, що ці слова концентруються переважно у низькочастотній зоні лексики. В романі «Великий Гетсбі» майже 12% всіх низькочастотних дієслів — зображуючі слова. Приблизно половина з них дієслова мовлення (to argue, to croon, to ejaculate, to enjoin, to blurt, to emplore, to protest, to snort, to whimper etc), багато також дієслів, що характеризують людську ходу (to flounce, to loiter, to shoulder, to slink, to stalk, to straggle, to sweep), описують рух взагалі (to scamper, to scurry, to creep, to dart) і зображують манеру дивитись (to glare, to inspect, to scrutinize, to scim, to squint). Велика кількість таких дієслів свідчить про схильність С. Фіцджеральда до точного і виразного зображення подій, крім того, ці слова дають певну можливість висловлення авторської оцінки. Як бачимо, заява оповідача на першій сторінці роману: «I’m inclined to reserve all judgements» — це лише літературний прийом, використаний автором для надання всьому оповіданню зовнішньої об’єктивності.

Емоційність прози Фіцджеральда, «сяйво пафосу», «піднесеність стилю» дали змогу багатьом критикам, слідом за М. Каулі , вважати Фіцджеральда «несамовитішим романтиком» (the wildest of the romantics). Залишаючи осторонь категоричність такої оцінки, зазначимо, що риси романтичності у творчості С. Фіцджеральда знаходять свій вияв у значній стилістичній і емоційній забарвленості мови.

Близько 10% низькочастотної лексики роману представлено стилістично і (або) емоційно забарвленими словниковими одиницями. На перший погляд цифра не дуже значна. Але не слід забувати про явище «семантичної іррадіації», яке полягає в тому, що «наявність хоча б одного емоційного слова надає емоційного забарвлення висловленню в цілому».

Емоційно забарвлену лексику роману можна умовно поділити на три нерівні за обсягом групи: узуально забарвлену, оказіонально забарвлену і таку, в якій протилежні узуальна і оказіональна забарвленості навмисно зводяться автором в одному слові.

Перша група найбільш численна. Це переважно слова, що передають негативні емоції, викликають відчуття пригніченості і суму. «І was thirty. Before me stretcher the portentous and menacing road of a new decade. Thirty — the promice of a decade of loneliness... the formidable stroke of thirty» — такі емоції оволодівають Ніком в день його тридцятиріччя. А ось приклад того, як суто лексичними засобами письменник викликає в читача певний емоційний настрій, змальовуючи апокаліптичну мару Уест-Егга: «The East was haunted for me like that... a hundred houses, at once conventional and grotesque, crouching under a sullen, overhanging sky and a lustreless moon; solemn men are walking gravely». Змальовуючи славнозвісну долину шлаку, С. Фіцджеральд також удається до емоційно забарвлених елементів мовної системи: A certain desolate area of land; the waste land; spasms of bleak dust; a ghastly creak; the dismal scene; the eyes brood on over the solemn ground».

Друга група емоційно забарвленої лексики трохи менша за обсягом, у ній представлені слова, що одержують емоційну забарвленість оказіонально, під впливом лінійних і дистантних контекстуальних зв’язків. Тут частіше зустрічаються слова з іронічною, насмішкуватою коннотацією, іноді з підвищеною, поетичною. Роздуми Ніка про історію американського континенту знаходять такий словесний вираз: «...the old island flowered once for Dutch sailors’ eyes,... for a transitory enchanted moment man must have held his breath in the presence of this continent, compelled into an aesthetic contemplation..., face to face with something commensurate to his capasity for wonder». Слова несуть явний відбиток емоційно підвищеної оцінки, яка виникає завдяки контекстуальним нашаруванням. Особливо це стосується слів enchanted і wonder, які вже були вжиті в тексті раніше і одержали там певні коннотативні відтінки. Так, мрія Гетсбі втілена для нього в деяких «зачарованих речах» (enchanted objects), серед яких і зелений вогник, що символізує віру в майбутнє, в далеку чарівну зірку, але в дійсності є усього-навсього ліхтарем у кінці причалу. Слово wonder було попередньо вжито у дуже емоційному контексті: «...once there he could suck on the pap of life, gulp down the incomparable milk of wonder». Звичайно, ця піднесена інтонація збереглася в пам’яті читача і в належну хвилину забриніла знов, надаючи поетичного звучання вже іншому контексту. Прикладом насмішкуватої, іронічної коннотації може бути опис попереднього власника вілли Гетсбі, який для надання місцевості сільського колориту готовий був сплачувати податки за власників сусідніх котеджів, аби вони погодились покрити соломою дахи своїх будинків: «Perhaps their refusal took the heart out of his plan to Found a Family — he went into an immediate decline».

І остання, зовсім незначна за обсягом та цікава за змістом група емоційно забарвленої лексики — слова, де стикаються протилежні коннотації, викликаючи комічний ефект: «As he shook hands and turned away his tragic nose was trembling». Руйнуючи традиційні семантичні валентності слова tragic, автор одночасно надає йому нову, навмисно протилежну вихідній, коннотацію. Щось подібне відбувається і у такому прикладі: «...a gorgeous, scarcely human orchid of a woman... sat in state under a white plum tree». У цьому випадку автор руйнує ідіоматичний зворот to lie in state, що означає бути виставленим для урочистого прощання (про покійника), тобто бути тим, на кого люди приходять в останнє подивитись. Оскільки в даному разі йдеться про кінозірку (a hitherto ghostly celebrity of the movies), людину, на яку дійсно приходять подивитись, як на дивину, то у виразі sat in state зберігаються відголоски сумних і урочистих емоцій, які стикаються з недоладним семантичним оточенням. Внаслідок цього виникає додаткова коннотація, яка виражає сатиричне ставлення автора де ситуації.

Емоційності прози Фіцджеральда сприяє також значна кількість поетизмів, літературно-релігійної і рідковживаної лексики. Ось, наприклад, як автор, вживаючи літературно-релігійну алюзію, говорить про кохання Гетсбі до Дейзі: «...he found that he had commited himself to the following of a grail».

Взагалі, Гетсбі і його «нетлінна мрія» (incorruptible dream) — явище незвичайне у середовищі загнивання (corruption). І змальовуючи протистояння Гетсбі цій «мерзотній компанії» (rotten crowd), як називає Нік «вищий світ», автор не залишається безпристрасним оповідачем. Ні, кінець кінцем, він на боці Гетсбі. Одним з виявів такої позиції можна вважати манеру опису всього, що стосується мрії Гетсбі і його трагедії. Вживання поетизмів, літературної і релігійної лексики створює атмосферу піднесеності, іноді примушує нас дивитись на події очима Гетсбі: womb of his purposless splendor; she blossomed for him like a flower and the incarnation was complete; disembodied face; the past was lurking here in the shadow; the sun spread itself in benediction over the vanishing city where she had tlrawn her breath; he forever wed his unutterable visions to her perishable breath.

Стилістично забарвлені слова зустрічаються також у нечисленних, але дуже виразних і поетичних описах природи. Це ще одна особливість прози Фіцджеральда. Наприклад: there was а pink and golden billow of foamy clouds above the sea; ahead lay the scalloped ocean and the abounding blessed isles.

На закінчення цього побіжного огляду лексики роману «Великий Гетсбі» вважаємо за необхідне зазначити, що, за даними нашого дослідження, третина низькочастотної лексики роману — це слова, які в складі своєї лексико-семантичної структури, крім головного денотативного значення, мають також додаткові стилістичні, емоційні і (або) оцінні коннотації. Це ще раз підтверджує висновок про емоційність і «суб’єктивність» авторської розповіді. На наш погляд, ці риси є одними з найсуттєвіших і найхарактерніших особливостей мови роману «Великий Гетсбі», проявом індивідуальної манери Френсіса Скотта Фіцджеральда.

Л-ра: Іноземна філологія. – Львів, 1976. – Вип. 43. – С. 31-38.

Біографія

Твори

Критика