Використання антитези у новелах С. Цвейга

Використання антитези у новелах С. Цвейга

В. В. Овсяніков

Антитеза — це протиставлення протилежних думок або образів, щоб посилити враження. Її вживають для контрастної характеристики, це також дуже поширений засіб емфатичного посилення. Про одвічну силу та свіжість антитези відомий англійський стиліст Лукаш пише: «Після її надмірного вживання такими прозаїками, як Лілі і Джонсон, такими поетами, як Поп та його школа, можна було сподіватися, що антитеза стане вичерпаним і банальним стилістичним засобом. Але цього не сталося. Правда, мало хто з сучасних письменників насмілюється зловживати нею, як це було у XVIII ст., але антитеза зберігає свою вічну молодість, оскільки вона відповідає вічній потребі людського мислення. Розум завжди балансує і прагне до рівноваги; істина завжди лежить між протилежностями, а мудрість — між протилежними надмірностями... Про антитезу нічого, здається, більше не скажеш, крім того, що стиль, який зловживає нею, здається штучним, а стиль, в якому антитез занадто мало, буде невиразним» У німецькій літературі антитеза була надзвичайно поширена у XVIII столітті. Так, вона була улюбленим стилістичним засобом Фрідріха Шіллера.

Охоче звертається до антитез і сучасний відомий австрійський новеліст Стефан Цвейг, твори якого, досконалі у стилістичному відношенні, дуже поширені і користуються загальною любов'ю. За допомогою антитези письменник справляє величезний емоційний вплив на читача.

У творах Цвейга антитеза реалізується різними засобами:
через протиставлення об’єктивних, або контекстуальних, антонімів;
шляхом протиставлення групи слів;
через протиставлення речень;
протиставленням більш значних відрізків висловлювання;
комбінацією вказаних вище засобів.
Наведемо відповідні приклади.

Антитеза, що виникає при вживанні двох антонімів:

...Sie vergessen, daß man sich auch schlafend stellen kann und lauschen, daß man sich dumm geben kann und sehr klug sein.

У словах Едгара, обуреного підступністю дорослих, — дві антитези; друга з них побудована на зіткненні об’єктивних антонімів dumm та klug, слова ж schlafen та lauschen, що створюють першу антитезу, сприймаються як антоніми лише у контексті:

Geheimnisvoll war dieses Spiel zwischen Licht und Schatten und aufreizend wie das Spiel einer Frau mit Blöße und Verhüllungen.

Антитеза також створюється вживанням двох пар антонімів, перша з яких — Licht-Schatten є об’єктивними антонімами, друга ж — Blöße-Verhüllungen сприймається як антоніми лише у певному контексті:

Er folgte ihnen zäh und unerbittlich, segnete den Wind, der seine Schritte unhörbar machte, und verfluchte ihn, weil er ihm immer die Worte von drüben wegtrug.

Антитеза у творах Цвейга створюється і зіставленням двох об’єктивних антонімів segnen та verfluchen; експресивність речення посилюється певною симетричністю у розташуванні його компонентів: дві обставини способу дії у першому реченні, два прямих додатки в двох реченнях, що створюють антитезу, по одному підрядному при кожному з цих речень. Ця симетричність, «парність», до речі, є однією з найхарактерніших особливостей стилістичного синтаксису С. Цвейга і заслуговує на спеціальне дослідження. Аналогічне явище відзначає Н. П. Бадаєв у своєму дослідженні стилю А. П. Чехова, а також М. Ленерт у дослідженні мови Шекспіра.

У реченні:

So konnte sie immer nur fragend auf das Profil starren, als bedeute diese geschwungene Linie ein einziges Wort, das Gnade sagte oder Verdammnis, dies fremde Profil, dessen Härte sie erschreckte... — антитеза виникає завдяки протиставленню контекстуальних антонімів Gnade та Verdammnis; симетричність, крім цього, створюється поширеним повтором прийменникового додатка Profil і двома підрядними означальними реченнями.

У реченні:

Das sie Lady spielte, unnahbar kühl ein Geschäft entrierte, wo es um Leben und Tod ging, das machte mich toll... — антитеза виникає шляхом зіставлення двох об’єктивних антонімів Leben-Tod; слід також звернути увагу на вживання двох присудків у підрядному підметовому реченні.

Hältst Du ihn aber in Händen, so weißt Du, daß hier eine Tote Dir ihr Leben erzählt, das das Deine war von ihrer ersten bis zu ihrer letzten wachen Stunde — тут антитеза створюється об’єктивними антонімами ersten-letzten; контрастність, хоч і не так чітко виражена, є також у парі Tote-Leben.

Наступна антитеза створюється контекстуальними антонімами schmutzige-große; експресивність висловлювання посилюється особливою, властивою Цвейгу ритмікою, яка виявляється у двочленній побудові.

...hier ist alles, Weiber und Spiel, Trunk und Schau, das Abenteuer, das schmutzige und das große.

... Diese unbürgerlichen Straßen, erregend durch das, was sit verraten, und verlockend durch das, was sie verbergen — тут антитеза будується на вживанні двох контекстуальних антонімів verraten-verbergen, ритмізація досягається вживанням двох обставин способу дії (erregend-verlockend), при кожній з яких є підрядне додаткове речення.

Антитеза, в якій контекстуальні антоніми створюються групою слів:

Die beiden setzten sich an den ihnen reservierten Tisch, das Kind sichtbar um eine Korrektheit bemüht, die der schwarzen Unruhe in seinen Augen zu widersprechen schin.

Контекстуальний антонім до слова Korrektheit є група слів die schwarze Unruhe in seinen Augen:

...eine jener leicht üppigen Jüdinnen im Alter knapp vor der Überreife, offenbar auch leidenschaftlich, aber anderseits wohl erfahren, ihr Temperament hinter einer vornehmen Melancholie zu verbergen.

Виразний контекстуальний антонім до предикатива leidenschaftlich утворюється за допомогою другого предикатива erfahren у сполученні з наступним інфінітивним зворотом; антитеза побудована на протиставленні внутрішньої пристрасності жінки її зовнішній стриманості.

У реченні:

Verstehen Sie, was das heißt, Arzt zu sein, alles zu wissen gegen alle Krankheiten - die Pflicht zu haben, wie Sie so weise sagen - und doch ohnmächtig bei einer Sterbenden zu sitzen, wissend und doch ohne Macht... — реалізовано дві антитези: контекстуальний антонім до трьох перших інфінітивних зворотів створюється за допомогою четвертого інфінітивного зворота; слову wissend протиставляється контекстуальний антонім ohne Macht.

Er sah mir in die Augen mit seinem hündisch feuchten und doch entschlossenen Blick — у цьому випадку Цвейг протиставляє рабську натуру слуги його рішучості, коли йдеться про інтереси його улюбленої пані; антитеза виникає внаслідок зіткнення контекстуальних антонімів hündischfeucht-entschlossen.

Речення:

Es war unser Kind, Geliebter, das Kind meiner wissenden Liebe und Deiner sorglosen, verschwenderischen, fast unbewußten Zärtlichkeit — містить у собі дуже виразну та витончену антитезу. Даремно ми намагалися б знайти протиставлення у словах Liebe-Zärtlichkeit: вони аж ніяк не є антонімами, скоріше містять певну синонімічність, але у сполученні з означеннями і з урахуванням контексту ці слова виступають як чітко виражені контекстуальні антоніми: wissende Liebe — sorglose, verschwenderische, fast unbewußte Zärtlichkeit.

Ich hatte eben in jenen zehn Stunden unfaßbar mehr an Wirklichkeitswissen erlebt als vordem in vierzig bürgerlich verbrachten Jahren — тут спостерігаємо зіткнення контекстуальних антонімів jene zehn Stunden — vierzig bürgerlich verbrachte Jahre; десять годин справжнього, напруженого життя протиставляються сорока рокам, прожитим по-міщанському.

Антитеза у творах С. Цвейга реалізується і шляхом протиставлення цілих речень; у такому випадку ці речення в синтаксико-стилістичному плані виступають як своєрідні контекстуальні антоніми:

... als er im letzten Jahre ins Institut des Theresianums kam, trug er seine Uniform und den kleinen Degen wie ein Page aus dem achtzehnten Jahrhundert — nun hat er nichts als sein Hemdchen an, der Arme, der dort liegt mft blassen Lippen und eingefalteten Händen.

Письменником створюється антитеза також двома самостійними реченнями:

«Jeder, dem ich mich gab, gewann mich lieb, alle haben mir gedankt, alle an mir gehangen, alle mich geliebt — nur Du nicht, nur Du nicht, mein Geliebter!» — ошатне вбрання улюбленого сина героїня протиставляє наготі його мертвого тільця.

Цвейг утворює антитезу протиставленням чотирьох перших синонімічних речень п’ятому еліпсу з повтором та звертанням. Так, у наступному реченні героїня контрастно зіставляє тепле ставлення до себе з боку усіх, з ким вона зустрічалась, із байдужістю її коханого; емоційність речення посилюється синонімічністю перших чотирьох, анафоричним повтором alle та дослівним повтором еліпса:

Alle, alle Menschen haben mich verwöhnt, alle waren zu mir gütig — nur Du, nur Du hast mich vergessen, nur Du, nur Du hast mich nie erkannt.

У даному випадку значення двох перших речень протиставляється значенню третього та четвертого. Емоційне звучання виграє від включення у речення повторів.

У деяких випадках автор створює яскраву антитезу значними відрізками висловлювання, наприклад:

Ich suchte Dich mir im Bilde vorzustellen: Du warst ein alter Mann mit einer Brille und einem weißen langen Bart, ähnlich wie unser Geographieprofessor, nur viel gütiger, schöner und milder — ich weiß nicht, warum ich damals schon gewiß war, Du müßtest schön sein, da ich noch an Dich wie an einen alten Mann dachte. Damals in jener Nacht und noch ohne Dich zu kennen, habe ich das erste Mal von Dir geträumt.

Am nächsten Tage zogst Du ein, aber trotz allem Spähen konnte ich Dich nicht zu Gesicht bekommen — das steigerte nur meine Neugier.

Endlich, am dritten Tage, sah ich Dich, und wie erschütternd war die Überraschung für mich, daß Du so anders war, so ganz ohne Beziehung zu dem kindlichen Gottvaterbilde. Einen bebrillten gütigen Greis hatte ich mir geträumt, und da kamst Du — Du, ganz so, wie Du noch heute bist, Du Unwandelbarer, an dem die Jahre lässig abgleiten! Du trugst einen hellbraunen, entzückenden Sportdreß und liefst in Deiner unvergleichlich leichten knabenhaften Art die Treppe hinauf, immer zwei Stufen auf einmal nehmend. Den Hut trugst Du in der Hand, so sah ich mit einem gar nicht zu schildernden Erstaunen Dein helles, lebendiges Gesicht mit dem jungen Haar: wirklich, ich erschrak vor Erstaunen, wie jung, wie hübsch, wie federnd schlank und elegant Du warst.

Ця антитеза будується двома десятками речень і охоплює більшу частину тексту (233 сторінки). Образ письменника, створений уявою дівчинки (добрий, благочинний, старий) протиставляється його справжньому вигляду, його молодості та принадності.

Іноді антитеза може створюватися комбінацією перелічених засобів. Так, у наведеному нижче уривку блискуче у стилістичному відношенні зображення шахової гри побудовано на численних антитезах:

Ist es nicht auch eine Wissenschaft, eine Kunst, schwebend zwischen diesen Kategorien wie der Sarg Mohammeds zwischen Himmel und Erde, eine einmalige Bildung aller Gegensatzpaare; uralt und doch ewig neu, mechanisch in der Anlage und doch nur wirksam durch Phantasie, begrenzt in geometrisch starrem Raum und dabei unbegrenzt in seinen Kombinationen, ständig sich entwickelnd und doch steril, ein Denken, das zu nichts führt, eine Mathematik, die nichts errechnet, eine Kunst ohne W'erke, eine Architektur ohne Substanz und nichtsdestominder erwiesenermaßen dauerhafter in seinem Sein und Dasein als alle Bücher und Werke, das einzige Spiel, das allen Völkern und allen Zeiten zugehört und von dem niemand weiß, welcher Gott es auf die Erde gebracht, um die Langeweile zu töten, die Sinne zu schärfen.

die Seele zu spannen. Wo ist bei ihm Anfang und das Ende? Jedes Kind kann seine ersten Regeln erlernen, jeder Stümper sich in ihm versuchen, und doch vermag es innerhalb dieses unveränderbar engen Quadrats eine besondere Species von Meistern zu erzeugen, unvergleichbar allen anderen, Menschen mit einer einzig dem Schach zubestimmten Begabung, spezifische Genies, in denen Vision, Geduld und Technik in einer ebenso genau bestimmten Verteilung wirksam sind wie im Mathematiker, im Dichter, im Musiker, und nur in anderer Schichtung und Bindung.

Зображення гри займає більшу частину тексту (446 сторінок), яка містить вісім антитез. Перша з них створюється зіткненням контекстуальних антонімів Wissenschaft-Kunst, друга — таким же чином (правда, антоніми Himmel-Erde можна вважати об’єктивними); об’єктивні антоніми Uralt-neu створюють третю антитезу. Четверта антитеза виникає завдяки контрастному зіставленню контекстуальних антонімів, виражених групою слів: mechanisch in der Anlage та nur wirksam durch Phantasie. П’яту антитезу створюють об’єктивні антоніми begrenzt-unbegrenzt, шосту — контекстуальні антоніми entwickelnd-steril.

Остання антитеза, що будується шляхом зіткнення контекстуальних антонімів, виражених групою слів, своєрідна. Сполучення jedes Kind та jeder Stümper, з одного боку, протиставляються сполученням eine besondere Species von Meistern; Menschen mit einer einzig dem Schach zubestimmten Begabung; spezifische Genies — з другого.

Емоційний вплив наведеного уривка на читача посилюється включенням у нього чотирьох оксиморонів — ein Denken, das zu nichts führt; eine Mathematik, die nichts errechnet; eine Kunst ohne Werke; eine Architektur ohne Substanz.

Стилістична функція оксиморона — через контрастне зіставлення створювати яскравіші образи — нагадує стилістичну функцію антитези.

Отже, з усього сказаного можна зробити такі висновки.

Антитеза є одним з улюблених стилістичних засобів С. Цвейга (поряд з парентезою, відокремлюванням, синтаксичною тавтологією, двочленною будовою, повторами, вживанням крапок). Письменник користується цим традиційним засобом з великою майстерністю і надзвичайно своєрідно. Така своєрідність полягає в тому, що 1) у створенні антитези значне місце відводиться контекстуальним антонімам; 2) надзвичайно велику роль відіграє антитеза, що поширюється на значні відрізки висловлювання; 3) дуже часто емоційний вплив антитези посилюється вживанням інших стилістичних засобів: повтору, двочленної побудови, оксиморона тощо.

Л-ра: Іноземна філологія. – Львів, 1972. – Вип. 29. – С. 122-126.

Биография


Произведения

Критика


Читайте также