Юстінас Марцінкявічюс. Натхнення

Немов розп'яття час, надходить творчий надих,
навалюється хрест — хвилин святих тягар.
Беру його й несу, як найдорожчий дар,
і падаю під ним на гостряках нещадних.
Готовий вмерти я за синяву без хмар,
за птицю й звірину, за вишню на левадах,
за людський дух, за честь, за світ, що гине в звадах,
за радісне дитя і за його буквар.
Голгофа творчості стражданням величава!
Я падаю, встаю, а зір мій стереже
зірницю, що ряхтить — висока і яскрава!
Невже вона давно погасла? О, невже,
де палахтів огонь, там тільки крига й мрява?
Невже ця жертва й кров — то їй усе чуже?

Переклав Дмитро Павличко

Біографія

Твори