Серпень

Північ знову в зеніті,
задрімалось тіль-тіль...
Лиш натягнуті ниті
в моє серце — од піль.

Місяць-повень край неба
виплива з чорноти —
паляничка ще тепла, наче знак повноти

жнив отих, того кола
повсякденних прикмет,
коли бачать святково і людина, й предмет...

Коли нива уроча, колос важко доспів;
наче піна молочна —
долі спів, жнивний спів,

і відвага, і милість
в цій-бо тихій красі,
і не кров задимилась,
а роса на косі.