Юстінас Марцінкявічюс. Жалітиму інших
Жалітиму інших,—
а з себе
людських
не зніму болінь.
Себе мені —
раз хоч, а треба —
по всій
провести землі.
Я сам розібратись мушу, яке воно —
тло земне,
я мушу
поглибить душу,
я мушу
продовжить себе.
Життя — незбагненна повість,
Згадай мене, земле,
на мить... Потрібно любить! —
хоч в любові
не дам
себе замінить.
Переклав Володимир Коломієць
Твори
- Буття
- Дві жінки
- Жалітиму інших
- Життя поета
- Крижані квіти
- Лось
- Мов глибокі хвилі — день по дневі
- На світанні
- Натхнення
- Роздум
- Серпень
- Стара азбука
- Туга
- Шкільна муза
- Шосе індустрію грає
Критика
