«Мов глибокі хвилі — день по дневі...»

Мов глибокі хвилі — день по дневі,
повні відкриттів і таїни...
Осягаючи дива життєві,
піднімаємося з глибини.

Маримо: як плине час поволі!..
Спраглі руху, час ми обженем.
Той палкий метал — залізо долі —
викувати прагнем. І куєм.

Речі
наших мислей, ніби корму
просять, схожі чимось на звірят.
У легенях — вітру вище норми,
тож не тліють Люди, а горять.
Коли хтось: — ВТОМИЛИСЬ ВИ? — спиає,
— ЗОСТАЄМОСЬ! —
пролуна, мов спів.
Хай і не прольотами зі сталі,
то стовпами для малих мостів!..