Ностальгія за чимось втраченим й ще не набутим

1 вересня львівський репер Кашляючий Ед презентував альбом нового сольного проекту «Паліндром» під назвою «Про сьогодні, завтра і вчора»

Що можна сказати про цей альбом? Як на мене, звучить він дуже самобутньо й викликає відчуття свіжого осіннього вітру й водночас ностальгію за чимось втраченим і ще не набутим. Жанрово – це і колдвейв, і техно (треки «злий», «зламані», «осінь», «за небеса», «риби»), які поза моєю волею лірикою й атмосферою відсилають мене до раннього «Скрябіна», дещо депресивного, місцями злого, місцями інфантильного та все ж мудрого, а музикою до одного з найулюбленіших американськів гуртів в напрямку сінті-поп, дарквейв та електроніки «Boy Harsher».

Окремо варто згадати треки «в комі», «сонце», які ніби йдуть дублетом від наростаючого панічної розгубленості й повторюваного й відчайдушного скрімо «моє місто в комі» до заспокоєного та усвідомленого «сонце світить лиш для нас». Трек «сонце» за своєю мрійливою атмосферою та приглушеним фальцетом Кашляючого Еда наскрізь просякнутий світлою стороною осені й викликає бажання переслухати ранні сольні роботи Тома Йорка. Треки «весь день, «по воді», «гарні слова» із радісною й невимушеною атмосферою відсилають до спогадів дитинства, юності, коли кожен із нас був «задоволений бути дитиною» та насолоджуватись світанками й заходами сонця.

Єдине що для мене залишилось загадкою – це кавер на пісню Степана Гіги «цей сон», з-поміж усіх композицій вона дуже вирізняється оригінальністю подачі вокалу Кашляюча Еда та дуже легким танцювальним мотивом й запросто могла б крутитись на якихось тематичних вечірках для закоханих пар.

Дуже б хотілось, щоб це не був разовий проект, адже відверто Кашляючий Ед добряче здивував, лірично перевтілившись та відкривши нові риси свого персонажу.

Роман Петрицький