Цой жив... Цой - грядущий гун

Перші пісні Цоя, які я почув, були "Группа крови" та "Перемен". Ці пісні мені сподобалися. І я довго нічого нового не знав про "Кино", аж поки не поїхав до Краматорська у 2016 році.

Наташа и Виктор Цой с друзьями на даче Лепницкого в Москве. 1980-е г.

Там я почув вперше, як вживу грають пісню "Восьмиклассница". До цього я не чув ранні пісні "Кино". Ми таки не дізнаємся, що то була за дівчина, яку кохав Віктор Цой. Пісенька наївна, але прекрасна.

Окрім пісні про якусь дівчину "Воссмикласницу", яка сподобалася Цою і він не признався хто вона така, є і інші цікаві пісні. Я думав колись, що "Мальіш" - то пісня Мумій Троль. А виявляється вона раніше виконувалася "Кино". Не випадково кажуть люди, що "Кукушка" пісня Цоя (не Поліни Гагаріна). Російський фільм "Битва за Севастополь" (2015) мені сподобався, а кавер Гагаоріної я зацінив.

Не згоден з думкою, що Цой, то "совок". Я вже писав про рок-музику часів перебудови, де рок була музика антисистемна.

"Група крови" - антисистемна пісня

Не можна сказати, що "Група крови" то є антивоєнна або мілітарна пісня. На рукаві групу крові взагалі носили американці. У Радянському Союзі носили на шиї натянутий шнурок з капсулою. В ній була інформація про солдата та групу крові.

В той час велася війна Радянського Союзу проти гірського народу Афгану (1979-1989). Восени 1983 року Цой ліг у психіатричну лікарню на Пряжці в місті Ленінград. Там він пролежав один місяць, щоб не потрапити до армії (після виписки з лікарні написав пісню "Транквилизатор"). Тому не можна сказати, що ця пісня мілітарна або не мілітарна. Вона в будь-якому випадку антисистемна та була, як ковток свіжого повітря. Вона увійшла до альбому "Группа крови" (1988) та стала хітом.

Схід у творчості Цоя

Цой був радянською людиною. Час той відобразився безсумнівно в його творчості. Але є інша важлива деталь. Він був російським корейцем.

Його батько Роберт - інженер корейського походження, а мама - вчителька фізкультури Валентина. Вона померла у 2008 році. Роберт досі живий.

Дід Цоя (по батьковій лінії) Максим Цой (Цой Син Дюн) - кореєць із Казахстану. Батько чотирьох синів: Юрія, Роберта, Леоніда, Лева та дочки Алли. Кореєць Роберт одружився в Ленінграді із росіянкою Валентиною. Так народився музикант Віктор. Дід Максим помер 1985 року. Так і не встиг побачити внука знаменитістю.

Призвище "Цой" в перекладі з корейської означає висоту/ народженого на висоті. Воно є поширеним в Кореї. Родина Віктора походять із міста Вонджу (провінції Канвон), Південна Корея.

Дмитро Биков вважає, що Цою далеко з його музикою до Олександра Башлачова, Єгора Лєтова та Бориса Гребенщікова. Їхні тексти пісень складніші та витонченіші. Але в простоті пісень групи "Кіно" є перевага. Вони не банальні, а особливо пізні пісні несуть в собі глибші підтексти.

Дмитро Биков порівняв феномен Віктора Цоя з Михаїлом Лєрмонтовим. Бо поет Лєрмонтов вчився зі Сходу. Ним був Кавказ і він звідти черпав мудрість. Так само на творчість Цоя мало вплив його корейське коріння. А на це мало хто звертає увагу.

Биков говорить, що в Цоя є тверезе усвідомлення кінця. Межі за яким є дійсно ніч. Тоді в 1990 році багато хто з надією дивився у майбутнє. А Цой показав, що це шлях деградації та кінця - шлях війни. І "Доброе утро последний герой", то є образ грядущого гуна. Цой є і сам грядущий гун. Не випадково ж у нього є такий інтерес до сходу.

Цой у Києві

З цього українського фільму під назвою "Конец каникул" (1986) почалася кар'єра Цоя, як актора. А сам фільм був першим музичним кліпом УРСР часів Перебудови. Його зняв у Києві випускник театрального інституту імені Карпенка Карого, Сергій Лисенко.

Цей фільм був дипломною роботою С. Лисенка. На нього держава виділила бюджетні кошти у розмірі 20 000 (карбованців) (за ці гроші можна було купити дві легкові машини). Рокери з Ленінграду боялися Чорнобильської радіації, але Лисенко їм купляв по ящику вина вдень. Так от знімати було весело.

За словами Сергія Лисека Віктор Цой написав у Києві пісню "Спокойная ночь". Він її писав у стінах готелю "Славутич" на Русанівці.

У 2000 році вийшов триб'ют альбом "КИНОпробьі". Серед каверів є виконана нашим українським гуртом Воплі Відоплясова (ВВ) "СОлнечные дни" російською та французькою мовами. У альбомі "Файно" (2002) ВВ добре виконали українською мовою та зробили цікавий мультиплікаційний кліп.

До "Файно" (2002) увійшов також кавер на "Кино" "Пачка цигарок". Мені особисто подобається, як Скрипка зробив це українською мовою.

С.К.А.Й захотілося хайпанутися українською на темі Цоя "Ми прагнемо змін" (2013) (ті самі "Перемен" з фільму АССА 1988) на фоні Революції Гідності. Радує оптимізм виконання, але у ВВ все-таки краще вийшло. Може тому, що Олег Скрипка ще з епохи Перебудови рокер. Та в крові любов до "Кино".

Цой і дотепер - символ протесту!

Від Цоя та Кіно параноїть деяких людей в Росії та Україні. В 2014 році депутат Російської Федерації Євгеній Фьодоров сказав, що Віктор Цой співпрацював з ЦРУ США.

Головний державний історик України (та установа, якої був директор Інститут національної пам'яті) Володимир В'ятрович також відзначився. Він назвав Висоцького та Цоя щупальцями "руського міра".

Але то все політика. Як кажуть сучасники Цоя, то він був інтернаціоналістом. Цой поза рамками. То ж добре, що в Києві є стіна Цоя. Вона відкрита з серпня 2013 року. То ж хай вона єднає людей, а не роз'єднює.

Сподіваюся в Україні також буде пам'ятник легенді року. Цой його заслуговує.