Петро Скунць. Тепліше не в горах
Тепліше не в горах, де ближче до сонця,
а в долах, де ближче планети ядро.
Та квіти – людської душі оборонці –
скоряють вершини і сіють добро.
Земля починає туманом сивіти.
втомившись летіти над прірвою літ,
та з серця у неї вистрілюють квіти, розколюють камінь, розколюють лід.
...Підкралась байдужість до мене з роками.
і холод космічний війнув із небес.
Та сіються квіти, сильніші за камінь,
малі оборонці великих чудес.
Твори
Критика
