​Юрій Клен – поет сучасності

Уся творчість митця є яскраво антитоталітарною

Катерина ІВКОВА, Севастополь

Нещодавно виповнився 121 рік від дня народження українського поета Юрія Клена, а 30 жовтня 65 років від дня його смерті. Його ім'я відомо далеко за межами України. Будучи німцем за народженням, він вважав себе українцем за духом і присвятив своє життя і творчість Україні. Кленознавець Лариса Макаренко говорить: "Юрій Клен – постать непересічна в нашій літературі. Від дня народження Клена нас відділяє більше сотні років. Унікальна особа, Освальд Бургардт – німець за походженням, народився й жив в Україні, став видатним поетом українського Відродження, в тому числі саме за кордоном. Перші твори, писані Кленом німецькою мовою, були перекладені ним пізніше, уже за кордоном, в Німеччині – українською, унікальні за силою впливу на читача".

Юрій Клен – Освальд Бургард (1891 – 1947) – активний учасник літературного процесу 20-х років, котрий належав, за образним висловом його побратима по перу М. Драй-Хмари, до "п'ятірного ґрона" "неокласиків", змушений був у передчутті політичних репресій (особливо після кількамісячного ув'язнення Максима Рильського у 1931 році) емігрувати в Німеччину, а потім переїхати до Праги, де виник культурно-мистецький центр української діаспори. Так йому судилося поєднати неокласичні традиції зі світоглядними принципами "вісниківської квадриги" і трагічним оптимізмом "празької школи".

Освальд Бургардт одним із перших зрозумів, що процес національного відродження України стоїть перед тяжкими, трагічними випробуваннями. "Коли в 1931 році на деякий час заарештовано Рильського, я відчув, що коло звужується, що готується новий похід проти інтелігенції, і грозова хмара не мине на цей раз неокласиків", – цитує літературознавець слова Юрія Клена.

Саме нечуваний терор змусив його емігрувати, за власним визначенням, "податися світ за очі". Переїхавши до Німеччини, Освальд Бургардт з постійною тривогою стежив за подіями в Україні, а надто за трагічною долею "неокласиків", гостро переживав драму найталановитішого поета, творчо надломленого Максима Рильського, трагедію Миколи Зерова та Павла Филиповича, як з'ясувалося тепер, розстріляних на Соловках 3 листопада 1937 року і колимську каторгу Михайла Драй-Хмари (загинув 19 січня 1939 року). Уже тоді Бургардт усвідомив, що на його плечі ліг тепер нелегкий обов'язок продовжити традицію київських "неокласиків". Тепер він виступав під псевдонімом Юрій Клен.

За нових для себе умов Юрій Клен органічно вписався в літературний процес Західної України. Його вірші почали з'являтися на сторінках львівського журналу "Вісник", де друкувалися й поети "празької школи". Пані Лариса Макаренко говорить: "Клен – високоосвічена людина, яка володіла надзвичайним вмінням тонко, пронизливо передавати свої думки читачеві. Коли ми говоримо про Клена, то говоримо не як про поета, а як про людину, яка обдарована літературним талантом загалом: поет, літературознавець, славіст, германіст, репрезентант київської "неокласичної" традиції, світоглядних принципів "вісниківської квадриги" та трагічного оптимізму «празької школи», який створив черговий акт містифікації в літературі, коли разом з Леонідом Мосендзом видав "Діяболічні параболи". Це була своєрідна сатирично-гумористична збірка, яка в Україні не перевидана і, як наслідок, невідома".

Лариса Макаренко продовжує: "Незважаючи на свою віддаленість від рідної землі, Клен пише про Україну. Він бачить Україну з відстані, найчастіше Україну сплюндровану, знищену. Цикл "У первозванного на горах" зображує країну, яка руйнується. Поема "Прокляті роки" продовжує цю тему. Твір незвичайний, оскільки є майже фотографічною картиною подій, які відбувалися в 20-х–30-х роках. Клен згадує своїх друзів – знакових постатей в літературі: Григорія Косинку, Тодося Осьмачку - і наголошує на трагічній долі митця у тоталітарній системі".

Найвизначнішим твором, про який не можна забути ні в який час існування людства, оскільки це твір-попередження, є поема-епопея "Попіл імперій", - говорить Лариса Макаренко. "Юрій Клен був змушений як німецький підданий стати одним із офіцерів фашиської армії, і він бачив всю сутність німецької імперії. Він мав змогу порівняти фашиську імперію із імперією радянською. Для Юрія Клена ці дві імперії однаково страшні, однаково безжальні, антигуманні. Митець ставить знак рівняння між ними, оскільки людська особистість для них ніколи не може бути цінністю. "Попіл імперій" варто сприймати як попередження людству. Клен намагався достукатись до людей, намагався відкрити очі... Поема "Прокляті роки" – це не просто показ трагічних подій, які відбувалися в Радянському Союзі, це молитва за убієнних, оскільки закінчує автор свій твір своєрідною стилізацією під Біблію. Він говорить про те, що потрібно згадати убієнних і потрібно пам'ятати їх хоча б заради того, щоб такі події не повторилися".

Сьогодні пересічний читач імені Юрія Клена не знає. В українських школах вивчають лише один твір митця "Прокляті роки", і той – фрагментарно. Лариса Макаренко говорить: "Це легко пояснити, оскільки, виїхавши в еміграцію, митець відрізав собі шлях до радянської літератури. Загалом літературу діаспори більшість читачів не знає або, якщо знає, то знає поверхово. Збірка Юрія Клена в Україні вийшла лише 1991 року і відтоді жодного разу не перевидавалась. За кордоном у шістдесяті роки було видано шеститомник, до якого увійшли літературознавчі статті, новелістика. На жаль, така доля спіткала не лише авторів діаспори, а й тих, хто жив і творив в Україні. Тому значний пласт нашої культури залишається поза увагою читачів. Для пересічного читача українська література пов'язана із козаками, нещасними кріпаками і дуже рідко коли – із творами дійсно довершеними, філософськими чи пронизливими ліричними, такими як у Клена. Це загалом біда нашої літератури. Хоч поділу літератури на материкову і діаспорну нині не існує, українська книжка не зайняла відповідне місце в ниші книжкового ринку. Допоки українське суспільство не навчиться пропагувати свою історію, культуру, героїв, такі особистості як Юрій Клен, Володимир Свідзинський, Євген Плужник так і не стануть відомі широкому загалу".

Юрія Клена можна вважати поетом сучасності. Під оболонкою досконалих віршів, заглиблених в античне, старокиївське чи західноєвропейське мистецтво, виявляють себе болючі проблеми сучасності. Вся творчість митця є яскраво антитоталітарною, вона є пересторогою для майбутніх поколінь, тому нині надзвичайно актуальна.

2012-10-30