Олена Пчілка. Малий музика Моцарт
Славутній німецький музика Моцарт*1) почав грати на фортепіано, ще бувши зовсім малим. Про його великий хист дійшла чутка аж до короля. Оповідано королеві, що малий Моцарт може заграти чималу річ (сонату) навіть тоді, як накрити клавіші хусткою. Забажав король почути Моцарта.
— Приведіть мені,— каже,— того хлопця, коли він такий митець! Хочу його послухати.
Взяв Моцартовий батько свого сина-музику й повів у будинок до короля.
Приведено їх у велику світлицю; вийшов король, зібралися й всі його прибічні. Тоді привели Моцарта до фортепіано, накрили клавіші хусткою й казали грати.
Моцарт грає, всі дивуються та хвалять, що який то він зручний Потім король і каже:
— Ну, грай іще що-небудь, уже без хустки. Я чув, що ти там із своєї голови щось компонуєш!
Ну, король слухав, а потім щось таке почав говорити з своїми прибічними; пішла розмова, далі вже й сміх чути — щось там веселе розповідали...
Малий музика тоді, бачивши, що на грання його вже не вважають, як схопиться зі стільчика, як грюкне накривою від фортепіано,— та й побіг із світлиці. За ним погнався батько і дехто з інших, і кажуть йому:
— Що це ти? Як же можна так поводитись у королівській господі? Не скінчив, не вклонився королеві, не подякував за ласку.
— За яку ласку? — каже малий Моцарт. — За те, що король просив мене грати, а потім не слухав? Це теж зневага для мене! Коли просив, повинен слухать!
— Але ж то король! — кажуть хлопцеві.
— То що! — каже музика — Королів багато, а Моцарт-музика — один!
Минув час. Моцарт виріс та став славутним музикою по всіх краях. Приїхав він раз у свою столицю давати концерт. Ох, так-то вже пильно слухали його вся громада присутня і король з своїм товариством.
*1) Моцарт Вольфган Амадей (1756-1791) — австрійський композитор.
