Олександр Шарварок. ​Світай

Світай, але не так червоно,
щоби очам боліло до обіду;
ти вже не соловей, а – ворон,
не друг собі, а – ворог,
що не лишає сліду.

В зеніті мить переживи:
високе не довготривале,
воно всього лиш покривало
з більма забитої сови.

Смеркай не квапно, а поволі,
щоб чути й бачити усе:
як половіє жито в полі,
як п’ють озон тополі,
а на скрижалі долі
хтось хрест несе
із соли

Біографія

Твори

• Коло багаття
• от і місяць уповні
• Світай

Критика

• Випростуючись у часі
• Перевесло для всесвітньої історії, або Суягна уява (До літературного портрета Олександра Шарварка)
• Пізнай час і себе в часі (До літературного портрета Олександра Шарварка)