(1944-2019)
Олександр Шарварок був у своїх творах іронічним, дотепним (бо ж, на його думку, «хто не сміється, той погано живе»), полемічно-парадоксальним (адже твори ці «об’єднує те, що й роз’єднує»), імпресіоністично чутливим до найменших, ледь помітних відтінків кольорів, почуттів, настроїв, усього спектру отого вловимо-невловимого, а ще сардонічно-саркастичним, а ще — витонченим ліриком, майстром літературної містифікації, філософом, соціологом.
Авторський винахід у творах досить багатий на обертони як у ритмах, так і в строфіці. Не можна не зауважити і різні контактні впливи на поетику О. Шарварка, які йшли, найперше, від Євгена Плужника. Олександр Шарварок умів вслухатися й чути пульсацію й ритми серцебиття, не кажучи вже про звичайну людську здатність до переживання, чи то пак співпереживання.
Твори
Критика
