Бейсджампінг: як долати сумніви та інші поради від найекстремальніших спортсменів світу

Автор: Дейвід Ґалахер, запрошений дослідник, який спеціалізується на експериментальній психології та коґнітивній нейронауці, Ліверпульського університету Джона Мурса.

«Ви можете бути на місці стрибка протягом п’яти хвилин, борючись із усіма цими голосами в голові, і раптом вас охоплює спокій, і ви розумієте… все добре, давай зробимо це. Ми звикли називати це “моментом”».

Енді Ґест, британський бейсджампер

Чи можемо ми, прості смертні, чогось навчитися у відчайдухів, які переживають «момент»? Я вважаю, що так. Я як нейробіолог та психолог, який вивчає схильність людей до пригод, розглядаю це питання у своїй праці. Дослідження показали, що прості техніки можуть допомогти людям досягти цього медитативного стану.

В екстремальних видах спорту наслідки рішень спортсменів можуть бути небезпечними для життя. Вчені називають бейсджампінг найекстремальнішим із екстремальних видів спорту. Він передбачає стрибки з парашутом із нерухомих конструкцій, включно з високими будівлями, антенами, мостами та скелями.

За одними підрахунками, ризик смерті у 50 разів вищий, ніж при стрибках з парашутом. Проте за останні 30 років у Великій Британії стався лише один летальний випадок.

Але не всі бейсджампери надзвичайно імпульсивні особистості. Вони так само схильні до сумнівів у собі, як і всі ми.

Баланс спокою

Стрес знижує дієздатність. Перед обличчям загрози частини мозку, які беруть участь у прийнятті аргументованих рішень, вимикаються. Це може погіршити судження.

Але ця фізіологічна реакція може змінитися. Дослідження показують, що досвідчені парашутисти краще контролюють реакцію вегетативної нервової системи на стрес, яка регулює життєво важливі функції, такі як артеріальний тиск, частоту серцевих скорочень і дихання.

Зазвичай реакція на стрес пов’язана з активністю в симпатичному відділі вегетативної нервової системи. Цей відділ регулює реакцію «бий або біжи». Симпатична система також розслабляє сечовий міхур, прискорює серцебиття і розширює зіниці очей.

Однак у деяких людей спостерігається підвищена активність і в іншому відділі нервової системи: парасимпатичному, який зазвичай пов’язаний з відновленням після стресу, а також з процесами, що забезпечують життєдіяльність організму, такими як травлення. Активація парасимпатичного відділу допомагає людям залишатися спокійними навіть при сильному збудженні.

Інша точка зору

Існують практики, які кожен може використовувати для відновлення балансу нервової системи. Наприклад, уповільнене дихання підвищує парасимпатичну активність. Це тісно пов’язано з усвідомленням небажаних думок.

Набуття «пригодницького настрою» (англ. challenge mindset) також може підвищити здатність людей працювати під тиском. Йдеться про те, щоб розглядати ситуацію з погляду можливостей, які вона відкриває, замість того, щоб сприймати її як загрозу. Мотиваційний внутрішній монолог теж може допомогти: промовляти такі слова, як: «Я можу це зробити».

Такий підхід не перетворить вас на холоднокровного господаря своїх страхів за одну ніч. Але виконання цих технік навіть протягом декількох днів може позитивно вплинути на діяльність нервової системи.

Важче, ніж здається

Це не означає, що сильну тривогу можна вилікувати за допомогою дихальних технік.

Внутрішній голос невпевнености в собі може ускладнити активацію парасимпатичного відділу. Це відбувається тому, що ваш розумовий ресурс перенаправляється в набір областей мозку, відомих як мережа режиму за замовчуванням. У цій мережі відбуваються психічні процеси, пов’язані з рефлексією. Це джерело того внутрішнього голосу, який може перетворитися на докучливу самокритику, зосереджуючись на негативних подіях з вашого минулого.

Коли ділянки мозку, задіяні у мисленні та емоційній обробці, стають надмірно активними, це може призвести до румінації та тривоги. Румінація – це надмірне, повторюване мислення про одну і ту саму подію, яке зосереджується на негативі і призводить до емоційного розладу. Цього важко позбутися.

Якщо навчитися керувати режимом за замовчуванням, то це може допомогти нам розвинути психологічну стійкість.

Дослідження показують, що високоефективні люди, як правило, можуть залишатися зосередженими навіть за екстремальних когнітивних навантажень. В одному дослідженні учасники виконували завдання на пам’ять, спрямовані на максимальне розширення можливостей розумової обробки інформації. Ті, хто мав складнощі з дотриманням вимог, продемонстрували підвищену активацію мозку в зонах, зосереджених на завданнях, докладаючи додаткових зусиль для компенсації. Ті ж, хто стабільно виконував завдання на високому рівні, демонстрували нижчий рівень активації, ніби сприймаючи це як належне. Так виконавці зберігали холодну голову.

Я досліджую способи вивчення поведінки людей в екстремальних ситуаціях, використовуючи натільні пульсометри як альтернативу вимірюванню процесів у мозку. Це має на меті визначити, як мозок реагує в «момент», описаний бейсджамперами. Вимірювання фізіологічних рівнів стресу може допомогти нам визначити оптимальні стани, необхідні людині для дій під тиском.

Незалежно від того, чи їдемо ми новим містом у годину пік, чи приймаємо рішення, яке змінить наше життя, ми повинні подолати голоси, які борються в наших головах, інакше вони заважатимуть нам рухатися вперед. Щоб отримати доступ до цього особливого моменту для себе, ми повинні налаштувати наше внутрішнє радіо, щоб відфільтрувати шум недовіри до себе.

Встановлення певного балансу між нашими реакціями мозку та тіла за допомогою таких технік, як усвідомленість (англ. mindfulness) і дихання може допомогти нам зберігати контроль. Без заспокійливого впливу збалансованої нервової системи людський розум схильний бачити загрозу навколо, а не дивитися на життя з точки зору шансів на розвиток.

Тож, зупиніться. Повільно видихніть, переконайтеся, що у вас все гаразд, ви впораєтесь. Це виклик, на якому варто зосередитись. Подолати цю невпевненість – це все одно, що усвідомити, що ви намагалися їхати з увімкненим ручним гальмом. Отже, давайте відпустимо його і поїдемо.

Стаття вперше була опублікована англійською мовою під назвою «Base jumping: what we can learn from some of the world’s most extreme athletes about overcoming doubt» в журналі The Conversation 12 жовтня 2022 року.

Переклали Світлана Капустіна, Каріна Липка і Катерина Шарабура