«Звичайні справи»: Лоу-фай альбом проєкту «Женя має совість»

Ненав’язливе звучання, маніфест індивідуалізму та прості тексти — в міні-альбомі «Звичайні справи» проєкту «Женя має совість». Це дебютна робота тернопільського продюсера та музиканта Жені Мельниченка. 

«Під час написання музики, я згадував свої переживання, коли був тінейджером. Переїзд в інше місто, стосунки, фінансові проблеми… Думаю, це знайоме багатьом студентам. Зараз, коли я старший, мені простіше формалізувати свої тодішні почуття та емоції. Думаю, у цих піснях багато хто впізнає себе і зрозуміє, що він не один, щось подібне переживає практично кожен»,

— розповідає про альбом Женя Мельниченко.

Пісні можна віднести до напряму «лоу-фай». Відсутність різких ефектів, лайтове наповнення інструментів та стиль виконання роблять пісні ненав’язливими. Їх приємно буде слухати на фоні, поєднувати прослуховування з роботою, хобі чи домашніми справами.

Женя говорить до своїх слухачів простими словами. Слухач не зустріне складних літературних зворотів чи мову класиків, але впізнає стиль розмови пересічного тінейджера.

Над піснями музиканти проєкту «Женя має совість» працювали впродовж кількох місяців.

«Я подобаюсь собі такий» - про індивідуалізм, те, що не треба соромитись своїх звичок, вигляду, навіть, якщо це виглядає дивно. Такий собі маніфест проти осуду. «Не вбивайте, не вбивайте» про форсування дорослішання. Інколи оточення тисне на нас, щоб думати про роботу, кар’єру та сім’ю, забуваючи про прості доступні радощі. «Менше, аніж друзі» — назва пісні, ніби гра слів. Це про нелояльних друзів. В юному віці, коли ми виявляємо, що друг був несправжній, це сприймається трохи боляче,

— розказує Женя.

На пісню «Треба рухатися далі» команда зняла кліп. Женя Мельниченко жартує, що під час зйомок він став жертвою чайного свавілля.  А загалом трек про стосунки і те, що після них.

«Варто цінувати колишній час в стосунках і залишати гарні спогади. Як про покійників, або добре, або ніяк»,

— додає Женя.