Будувати прогнози, де всі фінали обов'язково невтішні – означає самостійно відмовлятися від світлого майбутнього. А воно все одно настає, хоч би як ми відмахувалися від нього, ні шкодували себе і не думали, що весь світ проти наших можливостей бути щасливими.
Можна не вірити словам, інтуїції та зайвому просвітленню оточуючих, але можна дати собі волю та повірити кінематографу. Зібрали для вас кілька фільмів, які нагадують, що найтемніша година завжди перед світанком.
"Мажестик" (2001)
Картина від режисера Френка Дарабонта з Джимом Керрі у головній ролі. Дуже насичений подіями сценарій, з посиланнями до знакових для кіноіндустрії робіт і сюжетів, дуже повільно (але вірно) веде душу, що заблукала, до реальності. Післявоєнний антураж фільму додає правдоподібності такої масштабної втрати пам'яті, яку відчувають багато героїв, виявившись відокремленими від свого минулого життя пеленою поневірянь та жалю. Місцем особливого тяжіння (і остаточного порятунку) стає кінотеатр «Мажестик», який вистояв навіть у найскладніші часи.
«Звірі дикого Півдня» (2012)
У картині Бена Зайтліна звичний світ, що поступово руйнується, показаний очима дитини, якій властиво прикрашати нюанси і, навпаки, драматизувати дрібниці. Маленький простір життя (батька та дочки) поступово розширюється, займаючи навколишні території: все це відбувається під тиском природної катастрофи, яку ніхто не міг передбачити. Коли немає можливості принципово вплинути на ситуацію, потрібно знайти в собі сили радіти світові, як не розучилася цьому шестирічна Хашпаппі.
«Капернаум» (2018)
Надін Лабакі з картиною про трагічність шляху вимушеної еміграції. Звичайно, вона народжується не просто так, а всі поневіряння майбутнього (у незнайомій країні) – квіточки порівняно з тим, що було до. Історія хлопчика з нетрів, який подає до суду на своїх батьків, що дали йому життя серед божевільної дійсності, де все людське – вигадка з телевізора. Він намагається всіма силами не просто вирватися з бідності, а й назавжди перекреслити історію сім'ї.
«Любий хлопчик» (2019)
Сценарій до фільму, як і одна з провідних ролей, належить Шайє Лабафу, який дуже відверто та чесно досліджує власне дитинство. Його власний досвід перемішується з тими травмами, які знайомі всім учасникам багатовікових конфліктів батьків та дітей. Жорстокість, з якою зіткнулася дитина, не робить її продовженням ненависті свого батька, а, навпаки, загартовує. Чуйність та ніжність до світу, що народилася під натиском болю, пройде перевірку часом (а ще залежностями та саморуйнуванням).
«Невагітна» (2020)
Роуд-муві для оптимістів від режисера Рейчел Голденберг. Дві дівчини-підлітка вирушають у небезпечну (і вкрай кумедну) пригоду, щоб виправити прикру помилку. Проблем поїздці додають не лише випадкові зустрічні, а й характери героїнь – колишні подруги дитинства давно перестали говорити однією мовою та живуть на різних сходах шкільної ієрархії. Корисно дивитися в різному віці, щоб не забувати про те, що всі проблеми можна вирішити (якщо ти їх не боїшся).
