Чеслав Мілош. Передмістя
Рука з картами падає
В пісок гарячий,
Сонце вибілене падає
В пісок гарячий.
Фелек банкує, Фелек тасує,
І блискіт пронизує колоду,
Пісок гарячий...
Зламана тінь труби. Дрібна трава.
Далі місто відкривається кривавою цеглою.
Руді завали, дріт сплутаний на зупинках.
Кузова заржавілого сухе ребро.
Зблискує кар’єр.
Пляшка порожня закопана
В пісок гарячий,
Крапля дощу упала
В пісок гарячий.
Янек банкує, Янек тасує,
Граємо й линуть липні і травні,
Граємо рік, потім другий, потім четвертий,
І блискіт крізь чорні сиплеться карти
В пісок гарячий.
Далі місто відкривається кривавою цеглою,
Самотня сосна за єврейським будинком,
Сипучі піски, рівнина аж до кінця.
Вапняний пил, котяться вагони,
А у вагонах чиясь скарга вискімлена.
Візьми мандоліну, на мандоліні
Все це зіграєш
Ех пальцем по струнах.
Чудова пісня,
Безплідне поле,
Випито склянку,
Більше не треба.
Глянь, йде із міста дівча веселе,
Легкі черевики, підстрижена гривка,
Давай, хороша, побався з нами.
Безплідне поле,
Заходить сонце.
Переклад Сергія Жадана
Твори
Критика
