Війна, кохання, перемога. Карина Гуаш
 

Тато

Мій тато не повернеться додому... 
Він — янгол, і тепер — на небесах... 
Я вдячний Богу за такого тата!
Як жаль, що він тепер лиш у думках. 

Ніколи не візьме мене на руки 
І пісню він уже не заспіва. 
Я вдячний долі за такого тата! 
Як жаль, що він тепер лиш спогляда. 

Із неба дивиться на сина 
І на дружину, що в платку: 
"Я вдячний долі за такого сина, 
він теж піде служить у ЗСУ. 

Тоді вже буде тихо в Україні, 
Не буде чути вибухів й гармат. 
Тоді вже буде новая держава 
Й нікому не захочеться стрілять. 

Синочку, рідний, скоро перемога! 
Ти мамі так тихенько це скажи! 
Усі птахи повернуться додому.
Ти вір, синочку, а мене не жди. 

Я дякую країні нашій милій 
За те, що ти зростаєш на землі,
Де правда, слово і жага до волі 
Все переможе, і настане мир!"


Розповідь українського воїна

«Ми не спали майже три доби, —
фраза невідомого солдата. —
Ми не спали, але йшли туди,
щоб діти більш не чули автомата.

Мені листя було замість ковдри,
душу гріла згадка про домівку
я згадав дружину, наче квітку,
діточок своїх і небо чисте.

Ми потихеньку йшли у бік Херсона,
тихенько йшли звільняти рідний край,
були й поранені та йшли щосили —
дорога та стелилась, мов вуаль.

І от дійшли, в момент, що нема сили,
стрічав херсонський змучений народ:
вони благали Бога і молились —
тільки б скоріш би Україна! Почув Бог!

Там жінка прапор діставала —
він був брудний і весь в землі.
«Рідненькі, ми на вас чекали!  
Уклін і дяка — вистоїть народ!»

Найбільша нагорода для солдата —
ні, не медаль і орден, а любов!
Ми тут, щоб вигнати із наших земель ката,
і щоб війни ніколи не було!»



Умови конкурсу та призи



Читайте також: 

Короткі вірші відомих поетів

Сучасні вірші про війну в Україні

Вірші про Україну, які проймають до сліз

Читати також


Вибір читачів
up