Війна, кохання, перемога. Кот Єльпітіфор

Він сідає поруч і каже: Боже - як так?
Я ж тебе не про це просив, не за це моливсь!"
Бог опускає очі і вимикає світло в хатах
Дає на вибір меча й автомата: "Іди і бийсь 

Протім прийдеш додому, якщо в тебе буде дім
Потім обнімеш жінку - її я не заберу
Потім. Все буде потім. А зараз - хутко іди
Ти зрозумієш там, хто насправді твій друг 

Ти годуватимеш хлібом і салом чужих собак
Й не перебиратимеш - що поїсти і одягнуть
Думаєш, буде страшно? Та буде, так
Але або ти їх вбиваєш. Або вони уб'ють 

Ти помічатимеш кожне народження дня
Ці ж світанки...хіба я задарма малюю їх?
Ти зрозумієш, шо треба жити - для,
І що немає різниці - чи долари, чи рублі 

Будеш рубати дрова, щоб гріти старих
Будеш читати в очах їх страх, і неміч, і лють
Будеш життя складати в пазл із маленьких крихт
Й будеш боятись, що не тебе, а рідних уб'ють 

Ті, що приходять - покарані вже, повір
Душі пусті у них, там не поможе страх.
Ти уяви, що твоєму домі скажений звір
Й щастя і мир у ньому - в твоїх руках 

Потім ти прийдеш додому, як дикий пес
Гоїтимеш рани душевні і уявляти рай
І коли підніматимеш очі свої до небес
За дрібниці казатимеш "дякую". А не "дай"