Війна, кохання, перемога. Юлія Кострова

Звернувся Бог до України,
Спитавши в кожної людини:
— Подумай зараз і скажи, 
Що зробиш ти після війни?
І Бог у відповідь почув,
І кожен біль людський відчув:

— Я побудую гарний дім,
З родиною щоб жити в нім,
І посаджу в дворі калину —
Червоний символ України,
І я не дам їй похилитись…

— А я сумлінно буду вчитись!
Найкращим лікарем щоб стати,
Здоров’я людям дарувати!

— Я вчителькою бути хочу,
Дітей до знань я заохочу!

— Я агрономом гарним стану,
Засію всі поля хлібами,
Щоб пахла вся наша земля!

— А я планую немовля!
На світ я народжу дитинку,
Маленьку гарну українку,
Або синочка-козака —
У мене мрія ось така!

— А я сирітку всиновлю,
І мабуть, краще не одну,
Бо після катувань страшних
Не матиму дітóк своїх…
Як рідних буду їх любити,
Добра і людяності вчити!

— Я малюватиму картини,
Пейзажі нашої країни,

— А я писатиму вірші,
Які так ллються із душі,
Оспівуючи Батьківщину,
Нескорену, міцну, єдину! 

— А ти що зробиш, сива мамо?
— Могилку доглядати стану…
Й молитись за людей усіх,
За всіх — і мертвих, і живих,
І до останніх своїх днів 
Просить прозріння для катів…

І Україна вся сказала:
— Навік Героям нашим Слава!
Вклонюся низько їм і Богу
За Мир, за нашу Перемогу!

Почув слова ці Бог і мовив:
— Я не залишу вас ніколи,
Я завжди поруч, ви це знайте,
Надію й віру не втрачайте! 
Живіть, народжуйте, любіть!
І тільки лиш вперед ідіть!

Війна… Ти долі нам зламала,
Когось навіки роз’єднала,
І навпаки — когось зріднила,
Комусь дала натхнення й сили,
І скільки б не було печалі —
Життя продовжується й далі!
Ми все здолаємо! Ми зможем!
Ми неодмінно переможем!
І всюди зацвіте калина,
Все буде добре, Україно! 

************************
Кохана, я хочу, щоб знала ти —
З тобою думкáми щодня,
Мені обіцяла не плакати,
Та плачеш, голубко моя.

У сні й наяву знову лину я
До рідних душі берегів,
А серце твоєю світлиною,
Закрив від ворожих вогнів.

Дивлюся на неї, милуюся —
Мій добрий святий оберіг!
Дзвінкими струмочками чується
Твій ніжний і лагідний сміх.

Розлукою, смертю і бідами
Виснажує клята війна…
Помолимось Господу віддано —
Минé хай година сумна.

Ми все подолаємо, вір у це,
Поборемо безліч невдач,
Здійснúться усе, про що мріється,
Не плач тільки, мила, не плач…

Життєвими підем дорогами,
Тримаючи в серці любов, 
І щиро благатимем Бога ми —
Не дай розлучитися знов…