Війна, кохання, перемога. Надія Неділя

МОЯ БАБУСЮ

Моя бабусю, ми перемогли!
Як  Ви колись, сьогодні не зламались.
Ми їли хліб, що Ви тоді взяли
Й в старій хустинці тихо заховали.

Ми плуг тягли, залишений в землі-
Вкривались руки Ваші мозолями.
А крихти хліба сіялись собі
Й губилися між чорними грудками.

Пили росу, яку не збив ніхто,
Босоніж йдучи по ранкових травах.
Дивись бабусю, щось таки зійшло!
Це буде хліб, в якому сила й правда.

Ще трохи часу і спаде туман.
Очам ясніші стануть видноколи.
Дивись бабусю- колоситься лан!
А наше небо чисте, як ніколи!

РЮКЗАК

Хтось залишив рюкзак із пікселів-
Так об стІну обпер. І  зник.
Чий рюкзак?Він настільки високо!
В нас немає таких святих.

Із трави, із землі, від вибухів
Весь засипаний впав в окоп.
Чий рюкзак? Його носять вибрані,
Як би тяжко їм не було б.

Під дощем і у бруді з попелу
Чути паленим звідусіль.
Чий рюкзак? Бо у ньому постріли,
Що не влучили в свою ціль.

І дарма, що рюкзак той вицвілий.
Це у нього такий окрас,
Бо під силу він тільки вибраним.
Вони носять його за нас.