Війна, кохання, перемога. Смовський Максим

Букет  для мами таточко зібрав,
Та особисто передать не зможе,
Тому  світлину рідній надіслав,
Звичайно, душу мамі розтривожив.

Бо мама пригадала, як колись
Такі квітки разОм на полі рвали…    
В матусі сльози ніжно полились,
Вона думками тата обійняла.

Бо він далеко, на страшній війні…
І цей букет як вісточка від тата…
На рідного чекає довгі дні
Матуся, я, Бровко й спустіла хата.

Та він повернеться. Знов буде на столі
Пашіти борщ і смакувати сало,
І зрозуміють люди на землі:
Щоб буть щасливим – треба зовсім мало.

Нарвемо разом квітів польових,
Без слів розкажемо про наболіле,
І поглядом  полинемо туди,
Де небо Мирне й синьо-синьо-біле.

Читати інші вірші автора