Війна, кохання, перемога. Наталія Куліш

Люблю життя за захід сонця,
І сонця схід також люблю,
Й вечірню зірку у віконці –
Усе до серденька тулю!
Я Богу вдячна і щаслива
За все, за все життя моє:
Навчилась помічать красиве
І цінувати, поки є!
Життя летить, неначе вітер,
Краса у ньому – тільки мить,
Яку вже потім не зустріти –
Про неї будеш лиш жаліть!
Знаходь красиве і мажорне,
Все помічай аж ген до дна:
Життя – єдине, неповторне!
Та ще коли довкруг – війна!
******************************
О весно красна, ти моя утіхо,
Ти – дівчина- красуня чарівна!
З тобою забуваю прикре лихо,
Тому що ти – весна, моя весна!
Ну, як тебе, скажи, не полюбити,
Коли усе довкола так цвіте,
Коли буяють фантастичні квіти
І все, як у раю, кругом росте!
Кружляє білий-білий цвіт черешні
Під небом синім на моїй землі.
Я думаю щодня про день прийдешній:
Яким Вкраїні будеш ти й мені?
Он на траві зеленій біля ставу
Кульбабки жовті золотом цвітуть.
Вони тепер з берізками на пару
Так Перемогу разом з нами ждуть!
А он тюльпани багрянисті строгі,
Як пам’ять про загиблих, всі вони…
І я вже бачу, бачу Перемогу:
Вона вже поруч, вже біля весни!
*********************************
Мені б з тобою стрітися хоч раз —
Була б я рада, мов мала дитина.
На жаль, назад вже не повернеш час,
Скувала все війна, мов павутина.