Вадим Дрига

У засніжених степах величної Січі

Сидів козак із люлькою у роті:

«Мені б шаблюку й землю боронить

Аніж жити у такій скороботі.

Сяду на коня та й полечу

Назустріч смерті, щоб вона жахалась.

Чи буду жити, чи помру?»

Мені примари все ввижались.

Примари мертвих обіймають

Землю, що скалічили скоти.

Душі у оркестрі грають

Та не чують слів заплаканих вони.

Встав козак зі смутком в грудях:

«Відчути б радість хоч малу

Час знову помирати, люди,

Чи буду жити, чи помру?».

                                                          

 

Умови конкурсу та призи



Читайте також: 

Короткі вірші відомих поетів

Сучасні вірші про війну в Україні

Вірші про Україну, які проймають до сліз

 

Читати також


Вибір читачів
up