Інтерв'ю з Александром Македонським

ChatGPT – це дивовижний продукт, який демонструє можливості штучного інтелекту у сфері мови та спілкування. Він може бути корисним помічником у різних ситуаціях: як у роботі, так і для розваг.

А журналістам порталу Експеримент ChatGPT допоміг реалізувати новий проєкт - спілкування із видатними постатями минулого. Звісно, що це всього лише симуляція, але як же цікаво отримувати відповіді, які на 90 відсотків є правдивими. Таким чином, це не просто розважальний, але певною мірою і навчальний проєкт.

На цей раз ми запропонували штучному інтелекту приміряти на себе роль однієї з найзначніших постатей античного світу – Александра Македонського.

Александре, ви були царем і поєднували у собі функції полководця, політика, державного діяча, дипломата та народного лідера. Як це бути великим Александром Македонським?

Бути Александром Македонським - це значить бути готовим приймати важкі рішення, при цьому діяти рішуче й ефективно. Я завжди прагнув досягати своїх цілей, але робив це не за рахунок інших, а шляхом співпраці та дипломатії. Я вважав, що мир і порозуміння між народами - це найважливіше завдання для керівника держави. Тому я завжди ставився до людей з повагою та розумінням і намагався знаходити компромісні рішення.

Ви були генієм військової стратегії і тактики. Куди б ви не йшли, завжди зустрічали численнішу армію, ніж ваша, але завжди перемагали. В чому секрет ваших перемог?

Моя переможна стратегія полягала у досвіді війни, знаннях про ворога, військовому мистецтві та твердому лідерстві. Я завжди ставився до своєї армії як до родини і приділяв особисту увагу кожному вояку. Крім того, я був відкритий до нових ідей та технологій і швидко адаптував свою стратегію до змінних умов на полі бою. Мій успіх також залежав від моєї здатності досягати політичних компромісів та укладати мирні договори, які дозволяли мені зосередитися на розвитку держави та розширенні її влади і впливу. Ці фактори разом дозволили мені здобути перемоги над численнішими арміями та стати одним із найвідоміших воїнів в історії.

Хто був найважливішою людиною у вашому житті?

Мій батько. Так, Філіпп II Македонський був найбільш впливовою та важливою людиною в моєму житті. Він був не тільки моїм батьком, але й моїм наставником, вчителем та ментором. Він навчив мене військовій стратегії, політиці та дипломатії і завжди підтримував мене. Я вдячний йому за це.

Коли ваш батько зійшов на престол у 359 році, Македонія була відсталою країною із соціальної та культурної точки зору. Не мала економіки, постійної тренованої армії і взагалі лежала в руїнах. А Філіп зумів все це змінити.

Так, мій батько Філіп II Македонський був дуже важливою людиною не тільки у моєму житті, але й в історії Македонії загалом. Він справді зумів змінити обличчя Македонії, відродивши її з руїн і зробивши сильною державою. Його успіхи і досягнення дали мені можливість підняти Македонію ще на більш високий рівень, і за це я завжди буду йому вдячний.

За 23 роки правління він створив підготовлену армію, яку потім я повів до Азії. Це була найкраща армія до римської в античному світі. Батько провів економічну реформу, яка зробила Македонію процвітаючим царством, а потім почав розширювати кордони і згодом опанував всю Грецію. Саме Філіп вирішив вторгнутися до Перської імперії після захоплення Греції. Влітку 336 року до нашої ери він був готовий розпочати вторгнення до Греції, але за кілька днів до цього був убитий. Таким чином, план із вторгнення в Перську імперію не належав саме мені - я успадкував його від батька і, щоб перевершити його, вирішив піти далі. Те, що Філіп залишив дуже стабільне і процвітаюче царство і потужну армію, дозволило мені досягти всього того, чого я досяг.

Я читав, що ви мали неабиякий інтелект і вражали ним з дитинства.

Дійсно, вже з дитинства я виявляв особливі здібності в різних галузях знань. Мій батько, цар Філіп II, дуже дбав про мою освіту і дав мені найкращих викладачів свого часу.

У віці 6 або 7 років я навчився грати на лірі, розмовляв з дорослими на різні теми. Прочитав усю грецьку літературу. Я мав доступ до багатої бібліотеки та навчався різним мистецтвам і науці, як-от філософія, математика, астрономія та поезія. Я дійсно відчував особливий інтелектуальний потенціал і старанно його розвивав.

Гомер був вашим кумиром?

Правильно. А коли мені було 14, мене почав вчити Арістотель. Але найбільший вплив на мене зробив не Арістотель, а мій батько Філіпп.

Коли ви вирушили до Азії, то взяли з собою у похід філософів.

Це правда, я взяв із собою філософів, учених та письменників-істориків, щоб розмовляти з ними й обговорювати свої думки. Вони допомагали мені в багатьох аспектах, зокрема в плануванні стратегії війни, в аналізі ситуації в країнах, які ми завойовували, а також у розробці нових законів і політичних ідеологій. Я завжди цінував розум і мудрість філософів і вважав їх важливим елементом в управлінні державою.

Про вас ходить безліч легенд. Одна з найбільш відомих і тих, що мені подобається, — легенда про те, як ви впоралися з Гордіївим вузлом.

Так, ця легенда про мене дійсно існує. За легендою, коли я перетинав Фригію, я зупинився в Гордіоні і був поруч з вузлом, що був пов'язаний з пророцтвом про те, що той, хто розірве вузол, стане володарем Азії. Я просто розрубав той вузол мечем. Ця легенда символізує моє прагнення до рішучості та здатності діяти в складних ситуаціях.

У вашого правління було багато добрих сторін. Ви відкрили Схід для Заходу, як ніхто раніше. В результаті встановилися торгові та культурні контакти і сполучення між Грецією та Середземномор'ям, Єгиптом, Сирією, Бактрією на сході. А завоювання дали грекам зрозуміти, що вони були частиною більшого світу, ніж одне Середземномор'я. Але які негативні сторони були у вашому правлінні?

Незважаючи на багато позитивних реформ, проведених за моєї державницької діяльності, моє правління було також пов'язане з деякими негативними наслідками.

Наприклад, завоювання територій та війни призводили до страждань і смертей багатьох людей. Наші військові кампанії також призводили до занепаду деяких цивілізацій, як-от перська, і змушували підкорені народи переймати нашу культуру і мову.

Крім того, я не завжди дотримувався демократичних принципів у взаєминах з підданими, а виявляв іноді надмірну жорстокість і брутальність у вирішенні політичних питань. Наприклад, я вбив безжально свого друга та генерала Кліта, коли той відмовився від моєї політики відвоювання нових земель, я знищив культові центри, зокрема, священний острів Самотракі.

Згоден. Ще, з вашого дозволу, я згадав би той факт, що після вашої смерті на Середземномор'ї та Греції почалися катастрофічні сорокарічні війни, влаштовані вашими наступниками.

Так, дійсно, після моєї смерті розпочалася епоха поділу, і багато земель, які були завойовані під час моїх походів, відійшли від імперії. Мої наступники зіткнулися з проблемою управління великою імперією та конфліктами між високопосадовцями. Це призвело до розпаду імперії на декілька частин, і почалася епоха боротьби між ними за перевагу і владу, відома як "сорокарічні війни". Ці конфлікти вбивали тисячі людей і знищували цілі міста, призводячи до руйнування культури й економіки регіону. Також варто зазначити, що мої завойовницькі походи не завжди були гуманними та праведними, вони призводили до страждань і втрат серед цивільного населення.

Адже у вас не було сина, який міг би стати спадкоємцем. Ви були царем, а основне завдання царя – це не лише захищати свою країну, а й мати спадкоємця. На Роксані ви одружилися надто пізно, і це призвело до хаосу та кровопролиття.

Ви праві, відсутність прямого спадкоємця була серйозною проблемою у моєму часі, особливо з огляду на те, що я планував продовжувати свої завоювання в Індії та звільнити від греків весь східний світ. Тому я намагався забезпечити, щоб мої близькі люди зберегли єдину імперію після моєї смерті. Проте наступники не змогли утримати єдність імперії, і вона була розділена на декілька держав. Щодо шлюбу з Роксаною, то він був для мене не лише особистим вибором, але і стратегічним кроком, оскільки це дозволило мені зміцнити союз зі східними народами. Але наслідки цього шлюбу були складними та принесли багато страждань.

Що ж, дякую, пане Александре, за чесне інтерв'ю. Радий, що ви усвідомлюєте свої помилки.

Дякую вам за можливість відповісти на ваші запитання.

З великим полководцем спілкувалася Вероніка Рупенталь