Психоделічна одіссея Хоакіна Фенікса
Драма про важкі стосунки з матір'ю.
Усі страхи Бо / Beau Is Afraid
2023
Американський режисер Арі Астер без стуку увірвався до кіноіндустрії з дебютним хорором «Реінкарнація», привласнивши собі звання нового майстра жахів із першої спроби. Титул закріпило «Сонцестояння» – фолк-хорор про важке розставання, який зробив Флоренс П'ю зіркою, а думка про поїздку до Швеції – кошмаром. Після двох абсолютних хітів прокату Арі Астер отримав благословення студії А24, 35 мільйонів доларів бюджету та повну політику невтручання у новий проект, ідею якого режисер виношував 10 років. Виборчий актор Хоакін Фенікс погодився на роль у фільмі одразу після того, як прочитав сценарій, що приємно здивувало Астера (склейка: вони вже здружилися і планують наступний спільний фільм, з чим я вітаю насамперед нас з вами). Що відбувається, коли автору дають карт-бланш? Тригодинна одіссея по несвідомому, що допомагає дослідити себе через потаємні страхи і нескінченну тривогу, що викликала запеклі суперечки в Твіттері.
Бо (Хоакін Фенікс) – самотній сорокарічний чоловік, який безцільно відвідує психотерапевта і покладається на ліки від тривожного розладу. Бо чекає поїздка до матері, але навіть від її телефонного дзвінка герой перетворюється на соляний стовп. Це підштовхує психіатра виписати герою нові (ще не дуже добре досліджені) антидепресанти. У день вильоту все йде шкереберть: герой проспав, ключі від квартири вкрали, валіза пропала, воду відключили – нічим запити пігулку, вийшов за водою – нічим заплатити, відійшов на хвилину – у квартиру увірвалися бездомні, виліт пропустив, квартиру рознесли… і це тільки початок однієї довгої, божевільної, нестерпно тривожної подорожі Бо до будинку своєї матері.
Вам коли-небудь снився сон про те, як ви поспішаєте в якесь певне місце, але ніяк не можете туди потрапити через перешкоди, що постійно виникають на шляху? «Усі страхи Бо» – це той самий сон, а точніше, роуд-муві, що складається зі всіх класичних нічних кошмарів, знайомих будь-якій тривожній людині. Бо – вразливий герой, небезпека підстерігає його буквально на кожному кроці, але він не може сховатись від зовнішніх загроз навіть у власній квартирі. Як і не може втекти від всюдисущої фірми MW (саме її лого студія А24 обрала для промо фільму), заснованої його матір'ю, що весь час нагадує про себе і ніби оточує Бо з усіх боків. Обставини, в які потрапляє Бо, не дають йому простору для маневру або будь-якого контролю над ситуацією, його життя весь час залежить від оточуючих людей, він тільки і встигає ухилятися від куль і стільців, що летять у нього, безпорадно спостерігаючи, як світ навколо руйнується , а люди спонтанно вмирають.
Складно вигадати більш юнгіанський фільм, ніж «Усі страхи Бо» – він усією своєю вагою покладається на несвідомого глядача, якщо сприймати його критично – голова моментально трісне. Звідси, мабуть, і нескінченні суперечки про фільм. Подібна дискусія через десятки років не вщухає навколо «Малголленд Драйв» Лінча, режисер відмовляється тлумачити свій фільм, а багато глядачів, не отримавши відповіді, продовжують наполягати на безглуздості сюжету. Астеру пред'являють схожі звинувачення, кіно ще й нещадно довге, когнітивно спотворене, абсолютно не піддається логічним трактуванням. Пошук «сенсу» в настільки абстрактних і часом сюрреалістичних картинах часто призводить до безвиході, такої ж, як і тлумачення снів за методичкою з 90-х років у м'якій обкладинці.
Загалом запит публіки на повернення старих добрих півторагодинних фільмів цілком зрозумілий, не кожен готовий провести півдня на сеансі, дивлячись життя героя від народження до самої смерті. Але хронометражу боятися – до кінотеатрів не ходити. Бо не спрацює в скорострільному режимі, оскільки це фільм-досвід, а не звичний наративний блокбастер. Затяжні паузи й у буквальному значенні слова анімаційна ревізія можливого «іншого життя» героя допомагають свідомості глядача злитися з тим, що відбувається на екрані, отримавши досвід мало не усвідомленого сновидіння за ціною квитка в кіно.
То про що ж фільм? Про страхи, що пожирають, які в людину заклали батьки? Може, про сприйняття життя в епоху перевантаженості інформацією? Може, все просто, і це кіно про стосунки з авторитарною матір'ю? Неправильних відповідей немає, Астер віддає фінальне слово глядачеві, який досидів до титрів. Зрештою це захоплююча, викликаюча тахікардію одіссея, що дозволяє терплячому глядачеві вирушити в подорож несвідомим. Сподобається вам атракціон чи ні, залежить тільки від вестибулярного апарату та готовності подивитися своїм страхам у вічі.
