Французькі вчені пояснили фінансові труднощі музикантів

Французька економічна газета «Эхо» опублікувала статтю, де пояснює нинішні фінансові труднощі оперних театрів.

Жорстока конкуренція, зростаючі витрати, відсутність підвищення продуктивності праці… Усі ці складнощі роблять виживання оперних театрів практично неможливим без державних субсидій та спонсорської допомоги.

Професор економіки Паризького гірничого інституту Франсуа Левек у статті, опублікованій у газеті “Эхо”, наводить у приклад Нью-Йоркську міську оперу, яка не витримала конкуренції з Метрополітен-оперою і була закрита.

Професор Левек вважає, що в кожному великому місті має бути свій оперний театр, проте нерідко складнощі починаються в той момент, коли в місті два або більше оперних театрів, як у Лондоні, чи Берліні. Правда, в Берліні всі оперні театри об'єднані в одну систему, що допомагає долати фінансові труднощі, а також уникнути репертуарних перетинів: до цього в Берлії був випадок, коли в усіх трьох театрах одного вечора давали оперу Моцарта “Чарівна флейта”.

У статті економіста йдеться, що всі головні оперні будинки світу конкурують за артистів, режисерів та диригентів. З погляду економіста ця боротьба не надто відрізняється від боротьби футбольних клубів за затребуваних футболістів. Однак, гроші, які клуби отримують завдяки залученню футболіста-зірки, в рази відрізняються від прибутку, який отримують театри завдяки залученню до вистави видатного співака. Щоправда, зарплати співаків також відрізняються від гонорарів футболістів.

Професор Левек також зазначає, що театри не зустрічаються один з одним у протистояннях, які можна було б порівняти з футбольними матчами. 

І все ж таки гра тут ведеться в основному на полі смаків. Конкуренція між оперними театрами перегукується між містами і державами. Яскравим прикладом є Німеччина, де близько тридцяти театрів було збудовано до 1800 року, у той період, коли на території нинішньої європейської країни існувала велика кількість різних князівств, герцогств тощо.

Причому економічні дослідження показують, що будівництво нових театрів на той час не завжди було наслідком економічного процвітання того чи іншого міста, проте згодом призводило до підвищення добробуту регіону. Це відбувалося завдяки збільшенню престижу міста після будівництва оперного театру та притоку у зв'язку з цим нових мешканців.

Сьогодні чекати економічного підйому через будівництво таких комплексів, як Дубайський оперний театр, навряд чи варто. Однак це залишається справою престижу.

З економічної точки зору тут важливим є й те, що, загалом, стосується будь-яких заходів, пов'язаних із живими виступами: неминучість зростання цін.

Іншими словами, слід враховувати, що актори, співаки чи музиканти є живими людьми. У цьому сенсі вони нічим не відрізняються від інших виробників товарів та послуг, за винятком однієї невеликої деталі: їхня діяльність не є способом виробництва чогось, а являє собою, власне, сам продукт.

Для того щоб вижити, будь-яке виробництво змушене оптимізувати витрати і збільшувати продуктивність. Як варіант можна запропонувати, щоб музиканти, що виконують, припустимо, Струнний квартет op. 18 Бетховена, який триває півгодини, скоротили його тривалість хоча б хвилин до двадцяти. Однак це може викликати скандал.

Хоча з 1801 року, коли було написано Перший квартет Бетховена, в інших галузях людської діяльності продуктивність людино-години зросла неймовірно.

Є варіант платити музикантам так само, як 1801, але на це вже навряд чи підуть самі артисти. Герої артистів хору в опері "Набукко", звичайно, є рабами вавилонян, але самі співаки себе рабами не вважають і хочуть отримувати гідну компенсацію за свою працю.

Таким чином, якщо говорити серйозно, витрати оперних театрів рік у рік невблаганно підвищуються, а державні субсидії у більшості країн скорочуються. Виходом може стати ширше залучення приватних інвестицій.

І тут виникає інша проблема: щоб отримати великі приватні інвестиції, лідери оперних театрів – чи то інтенданти, диригенти чи режисери – незважаючи на те, що вони очолюють некомерційні установи, мають бути настільки ж талановиті та яскраві, як і їхні колеги, які керують справжнім бізнесом.