«Про життє» Гельмута Ньютона

Сьогоднішнім героєм рубрики Про життє став відомий fashion-фотограф Гельмут Ньютон.

Про журнали мод

У фотографіях для журналів мод рідко присутня логіка: кожна з них є застиглим моментом без початку і кінця.

Про військових фотографів

Мені здається, що військові фотографи не могли б винести сцен болю та кровопролиття, якби між ними та тими жахами, які вони знімають, не знаходилася камера.

Про полювання

1972 року мене послали на гавайський острів Мауї фотографувати купальні костюми. Там у цей час постійно йшов дощ. Я в паніці зателефонував Алексу до Нью-Йорка і пролепотів: «Я не можу знімати, тут жахлива погода». Він холодно відповів: "Гельмут, мене цікавить не погода, а лише фотографії, які ти привезеш із собою". Це був урок, якого я ніколи не забуду. Якщо тебе послали полювати, будь ласка, повернись зі здобиччю.

Про свій трудоголізм

Зазвичай ми працювали до п'ятої чи шостої години ранку, і це тривало цілий тиждень. Пам'ятаю, як я приходив додому, і Джун казала: «Як ти можеш стільки працювати? Напевно, ти вмираєш від утоми?», а я відповідав: «Я вже помер!» Але тільки-но я вставав з ліжка, то відразу ж вирушав до редактора переглядати пробні відбитки, і битва починалася спочатку.

Про досконалість

Мене часто просять розповісти про своє бачення жіночої досконалості, але для мене це неможливо. Я дізнаюся, що дівчина вродлива, коли бачу її. Це схоже на відкриття нової невідомої території, яку я можу дослідити. Крім того, мій ідеал жіночої краси згодом зазнав різких змін.
…Для мене це не має логічного пояснення; я не знаю, чому одна дівчина спокушає мою камеру, а інша ні.

Про своє дитинство

Батько розумів, що спроба зробити з мене чоловіка вимагатиме від нього чималих сил. Я часто непритомнів. Я боявся всього на світі. Мене одягали, як дівчинку. Я був плаксивим, розпещеним хлюпиком. Навряд чи батько відчував підтримку з боку матері: вона любила мене зі стрижкою хлопчика-пажа та в оксамитових костюмах.
Коли мені виповнилося дванадцять, він зробив єдину річ, яку зміг вигадати. Нічого не сказавши матері, він відвів мене до цирульника і зробив мені коротку стрижку. Побачивши мене, мати вибухнула сльозами. "Боже мій! Де мій гарненький маленький Гельмут? - вигукувала вона в перервах між риданнями. Дні вельветових костюмів і зачісок-кульбаб залишилися в минулому. Я так і не подякував батькові за те, що він зробив, але це змінило моє життя.

Про армійську службу

До певного часу армійська служба була абсолютно необтяжливою.
Я навчився виконувати необхідний мінімум роботи. Варто перевальцем пройтися по табору з байдужим виглядом і без будь-якої мети, і перший же сержант залучав вас до роботи. Ви отримували наряд на кухню, миття підлоги, дрібне прибирання або що-небудь у цьому роді.
Втім, це мене не надто обтяжувало. Занадто багато залишалося невитрачених сил і надто багато міських розваг, тому я навчився ходити цілеспрямовано та з рішучим виглядом. Я брав у руки велику лінійку або три планки і молоток і тинявся по табору, нічого не роблячи, але справляючи враження зайнятої роботою людини. Всім офіцерам, які проходили повз мене, я віддавав молодкуватий салют на прусський манер — їм це дуже подобалося.

Про жорстокість

Мушу сказати, я можу бути дуже жорстоким, але коли легко змусити людину страждати, то я великодушний і не турбую себе. Джун запитує: «Чому дозволяєш цій людині так ставитись до себе?», а я відповідаю: «ЇЇ надто легко знищити. Коли людину важко знищити, це набагато цікавіше».

Про принади роботи фотографом

Краса фотографії полягає в тому, що вона коштує порівняно дешево, а зйомки можна проводити швидко, з мінімумом обслуговуючого персоналу та обладнання. Якщо ви "запороли" одну роботу, на підході завжди знайдеться інша, а якій можна відігратися. Крім того, важливо те, що фотографу зазвичай не доводиться вставати рано-вранці.

Про батьківську пораду

Перед від'їздом батько дав мені дуже гарну пораду. «Послухай, мій хлопче, – сказав він. – Навіть якщо в тебе немає жодного гроша в кишені, коли ти виходиш з халупи, в якій живеш, ти маєш виглядати на мільйон доларів».

Про фото ню

Часто чоловіки зізнавалися, що мої серії із зображенням оголених жінок викликали у них внутрішній жах. Це той самий ефект, який мені подобається.

Про свої інтереси

Мене цікавить влада – чи то сексуальна, чи політична. У своїй творчості я глузую з масової культури, що створила конвеєр, покликаний регулювати і спрямовувати бажання. Хоча мені важко дистанціюватися від подібного стилю мислення: у власних фотографічних фантазіях я у надлишку знаходжу риси маніпулятивності та постановки.

Про моделей

Я глузую з масової культури, я не тільки у творчості, а й у житті роблю це. Ось уже п'ятдесят років я живу із нормальною жінкою. Слава Богу! З модельками я б збожеволів! А вони-то, гламурні, уособленням мас-культу і є. Але знаєте які вони? Художні тупиці! Або мовчки б'ють порожніми оченятами, або тріскотять про всякі дрібниці. Є, втім, і ті, хто намагаються говорити на серйозні теми, ці — найбезглуздіші. Якось трапилася історія: через спеку модель зомліла. Поки її відкачували, я знімав, не перестаючи. Вона потім дорікала мені в черствості. Треба ж! Ще претендує на щось! Безперечно, моделі — найгірше в моєму ремеслі. А все інше? Мені подобається!