Щедрість душі
Уляна Молчко
Про талант видатної піаністки та педагога Марії Крушельницької я дізналася ще в юні роки. Моєю першою вчителькою з фортепіано в Стрийській дитячій музичній школі була випускниця класу професора Крушельницької О.І.Білик. На уроках вона часто розповідала про незабутні роки навчання в Марії Тарасівни, а також виконувала твори, які вивчала під керівництвом свого улюбленого педагога. Після кожного вдалого мого виступу на шкільних академконцертах Олександра Іванівна говорила: “Обов’язково потрібно показати тебе Крушельницькій”. Але потрапити до Львова так і не вдалося. Зате народилася мрія стати музикантом і навчатися в Марії Тарасівни.
Дитяча мрія не згасла і під час здобуття фаху в Дрогобицькому музичному училищі. Навпаки, вона додавала мені настирливості та цілеспрямованості в праці над підвищенням свого професійного рівня.
У 1984 році я вступила до Львівської державної консерваторії ім. М.Лисенка і найзаповітнішим для мене було бажання потрапити в клас Крушельницької. Це стало реальністю. Я в класі Марії Тарасівни!
Ми познайомилися на зустрічі зі студентами першого курсу фортепіанного факультету. Коли Марія Тарасівна довідалася, що я колишня учениця п. Білик, то сказала з притаманним для неї почуттям гумору: “То я є вже твоя музична бабця!”
У класі Крушельницької панувала творча атмосфера, але разом з тим студенти знали велику строгість та вимогливість свого педагога, яка зобов’язувала до щоденної копіткої праці. Роки навчання під керівництвом Марії Тарасівни відзначалися поглибленням знань і шліфуванням навичок виконання творів різних епох та стилів, більш досконалого розуміння їх. Мій фортепіанний репертуар збагатився чималою кількістю п’єс Ф.Шопена, Р.Шумана, Й.Брамса, С.Рахманінова. Саме з нею я почала поглиблено вивчати твори М.Лисенка, В.Косенка, Л.Ревуцького, С.Людкевича, Н.Нижанківського. Знання та любов до української фортепіанної музики, закладені Крушельницькою, дали мені поштовх у майбутньому як до виконання композицій, так і до дослідження інструментальних перлин нашої національної культури.
Одним із головних завдань, котрі ставила Марія Тарасівна перед студентами, був пошук різноманітних темброво-звукових барв, які б найповніше передавали музичний зміст композицій. На уроках ми з великим захопленням слухали у виконанні нашого педагога твори, котрі вивчали. Цікавими були пояснення щодо виконавської майстерності.
Незабутні враження справили на мене сольні концерти Марії Тарасівни. У її виконанні звучали “Одинадцять етюдів у формі старовинних танців” В.Косенка, Фантазія Р.Шумана, Фортепіанний концерт Б.Чайковського та багато іншого репертуару. Зачаровувала Крушельницька-піаністка слухачів унікальним виконанням фортепіанних творів С.Людкевича, Н.Нижанківського, М.Колесси. Не можу забути концерту з творів В.Барвінського, на якому виступала Марія Тарасівна. Це було одне з перших виконань його композицій, заборонених за радянських часів. З великими труднощами я, разом з однокурсниками, потрапила на концерт. Нас охопило трепетне почуття радості та гордості, що ми маємо такого ґеніального національного митця.
Концертна діяльність, громадянська та суспільна позиція Марії Тарасівни була для нас, студентів, великим прикладом служіння сучасного українського митця рідному народові. Талановито поєднуючи виконавську та педагогічну працю, Крушельницька стала для мене тим взірцем, до якого ми всі повинні прагнути.
Звичайно, все це можна оцінити та зрозуміти лише тоді, коли починаєш діяльність на мистецькій ниві. Працюючи на музично-педагогічному факультеті Дрогобицького педагогічного університету ім. І.Франка, я захопилася ансамблевим виконавством, яке у 1990 році переросло в концертну діяльність. Разом з моєю однокурсницею, колегою Олександрою Німилович ми створили фортепіанний дует. Виконуючи твори Й.С.Баха, Ґ.Генделя, Й.Брамса та п’єси сучасних композиторів, ми мали також на меті популяризувати національну музику. У цьому для нас прикладом була Заслужена артистка України Марія Крушельницька. Олександра Німилович зайнялася пошуком маловідомих творів українських композиторів. Так були віднайдені музичні твори в 4-руки та для 2-ох фортепіано українських митців: Я.Лопатинського, С.Людкевича, Д.Січинського, П.Козицького. Пізніше наш репертуар збагатився композиціями В.Витвицького, Г.Ляшенка, Б.Фільц.
Ми прагнули познайомити ширші музичні кола з цими перлинами національної культури. Марія Тарасівна радо сприйняла нашу пропозицію виступити в стінах рідного навчального закладу. У той час вона обіймала посаду ректора і вся її увага була зосереджена на виконанні складних та відповідальних обов’язків. Але професор Крушельницька опікувалася нашими репетиціями та з її легкої руки виступ-дебют пройшов успішно. Після цього відбулися й інші неодноразові концерти з творів Г.Ляшенка, Б.Фільц, на яких завжди була присутня Марія Тарасівна. З особливою цікавістю вона сприйняла вихід у світ в 1999 році нашого аудіоальбому “Українська музика для двох фортепіано”, а також є постійним слухачем наших виступів на обласному радіо.
У творчій особистості Марії Тарасівни Крушельницької поєдналися риси митця-патріота, визначної піаністки та вдумливого педагога.
Квітень 2004 року.