Щедрість душі

Уляна Молчко

Про талант видатної піаністки та педагога Марії Крушельницької я дізналася ще в юні роки. Моєю першою вчителькою з фортепіано в Стрийській дитячій музичній школі була випускниця класу професора Крушельницької О.І.Білик. На уроках вона часто розповідала про незабутні роки навчання в Марії Тарасівни, а також виконувала твори, які вивчала під керівництвом свого улюбленого педагога. Після кожного вдалого мого виступу на шкільних академкон­цертах Олександра Іванівна говорила: “Обов’язково потрібно показати тебе Крушельницькій”. Але потрапити до Львова так і не вдалося. Зате народилася мрія стати музикантом і навчатися в Марії Тарасівни.

Дитяча мрія не згасла і під час здобуття фаху в Дрогобицькому музичному училищі. Навпаки, вона додавала мені настирливості та цілеспрямованості в праці над підвищенням свого професійного рівня.

У 1984 році я вступила до Львівської державної консерваторії ім. М.Лисенка і найзаповітнішим для мене було бажання потрапити в клас Крушельницької. Це стало реальністю. Я в класі Марії Тарасівни!

Ми познайомилися на зустрічі зі студентами першого курсу фортепіанного факультету. Коли Марія Тарасівна довідалася, що я колишня учениця п. Білик, то сказала з притаманним для неї почуттям гумору: “То я є вже твоя музична бабця!”

У класі Крушельницької панувала творча атмосфера, але разом з тим студенти знали велику строгість та вимог­ли­вість свого педагога, яка зобов’язувала до щоденної копіткої праці. Роки навчання під керівництвом Марії Тарасівни від­значалися поглибленням знань і шліфуванням навичок вико­нання творів різних епох та стилів, більш досконалого розу­міння їх. Мій фортепіанний репертуар збагатився чималою кількістю п’єс Ф.Шопена, Р.Шумана, Й.Брамса, С.Рахма­ні­нова. Саме з нею я почала поглиблено вивчати твори М.Лисенка, В.Косенка, Л.Ревуцького, С.Людкевича, Н.Нижан­ківського. Знання та любов до української форте­пі­анної музики, закладені Крушельницькою, дали мені пош­товх у майбутньому як до виконання композицій, так і до дослідження інструментальних перлин нашої національної культури.

Одним із головних завдань, котрі ставила Марія Тарасівна перед студентами, був пошук різноманітних темброво-звукових барв, які б найповніше передавали музичний зміст композицій. На уроках ми з великим захопленням слухали у виконанні нашого педагога твори, котрі вивчали. Цікавими були пояснення щодо виконавської майстерності.

Незабутні враження справили на мене сольні концерти Марії Тарасівни. У її виконанні звучали “Одинадцять етюдів у формі старовинних танців” В.Косенка, Фантазія Р.Шумана, Фортепіанний концерт Б.Чайковського та багато іншого репертуару. Зачаровувала Крушельницька-піаністка слухачів унікальним виконанням фортепіанних творів С.Людкевича, Н.Нижанківського, М.Колесси. Не можу забути концерту з творів В.Барвінського, на якому виступала Марія Тарасівна. Це було одне з перших виконань його компо­зицій, заборонених за радянських часів. З великими труднощами я, разом з однокурсниками, потрапила на концерт. Нас охопило трепетне почуття радості та гордості, що ми маємо такого ґеніального національного митця.

Концертна діяльність, громадянська та суспільна позиція Марії Тарасівни була для нас, студентів, великим прикладом служіння сучасного українського митця рідному народові. Талановито поєднуючи виконавську та педагогічну працю, Крушельницька стала для мене тим взірцем, до якого ми всі повинні прагнути.

Звичайно, все це можна оцінити та зрозуміти лише тоді, коли починаєш діяльність на мистецькій ниві. Працю­ючи на музично-педагогічному факультеті Дрогобицького педагогічного університету ім. І.Франка, я захопилася ансам­блевим виконавством, яке у 1990 році переросло в концертну діяльність. Разом з моєю однокурсницею, колегою Олександ­рою Німилович ми створили фортепіанний дует. Виконуючи твори Й.С.Баха, Ґ.Генделя, Й.Брамса та п’єси сучасних ком­по­зиторів, ми мали також на меті популяризувати національ­ну музику. У цьому для нас прикладом була Заслужена ар­тист­ка України Марія Крушельницька. Олександра Німило­вич зайнялася пошуком маловідомих творів українських композиторів. Так були віднайдені музичні твори в 4-руки та для 2-ох фортепіано українських митців: Я.Лопатинського, С.Людкевича, Д.Січинського, П.Козицького. Пізніше наш репертуар збагатився композиціями В.Витвицького, Г.Ляшенка, Б.Фільц.

Ми прагнули познайомити ширші музичні кола з цими перлинами національної культури. Марія Тарасівна радо сприйняла нашу пропозицію виступити в стінах рідного навчального закладу. У той час вона обіймала посаду ректора і вся її увага була зосереджена на виконанні складних та відповідальних обов’язків. Але професор Крушельницька опікувалася нашими репетиціями та з її легкої руки виступ-дебют пройшов успішно. Після цього відбулися й інші неодноразові концерти з творів Г.Ляшенка, Б.Фільц, на яких завжди була присутня Марія Тарасівна. З особливою цікавістю вона сприйняла вихід у світ в 1999 році нашого аудіоальбому “Українська музика для двох фортепіано”, а також є постійним слухачем наших виступів на обласному радіо.

У творчій особистості Марії Тарасівни Крушельницької поєдналися риси митця-патріота, визначної піаністки та вдумливого педагога.

Квітень 2004 року.