Біографія Етель Ліліан Войнич

Етель Ліліан Войнич – ірландська письменниця та перекладачка – народилася 11 травня 1864 року в місті Корк, Ірландія, у родині математика Джорджа Буля та викладачки математики, дочки професора грецької мови Мері Еверест.

Етель Ліліан була другою з п'яти дочок у сім'ї, крім Люсі Еверест, Алісії, Мері та Марґарет. Батька Етель Ліліан не знала, він помер, коли їй виповнилося півроку. Мері Еверест залишила після смерті чоловіка цікаві спогади. Дитинство Етель Ліліан було нелегким. Мати давала уроки математики, писала статті в газети та часописи, але коштів на життя бракувало. Коли Етель Ліліан виповнилося вісім, мати важко захворіла, не могла забезпечити доньці гарний догляд та відправила її до батькового брата, що працював керуючим на шахті, похмурої та дуже набожної людини, яка свято дотримувалася пуританських традицій у вихованні дітей.

У 1882 Етель Ліліан отримала невелику спадщину, яка дозволила їй закінчити Берлінську консерваторію у 1885. Проте хвороба руки завадила Етель Ліліан стати музиканткою. Одночасно з навчанням музиці вона слухала лекції зі слов'янознавства в Берлінському університеті. Під час навчання потоваришувала з революційними емігрантами – Сергієм Степняком-Кравчинським та Ф. Волковським.

В юності Етель Ліліан захоплювалась слов'янськими мовами, перекладала на англійську Лєрмонтова, Пушкіна, Шевченка, взялася за переклад Міцкевича і, щоб вдосконалити польську мову, приїхала у Варшаву. Якось у неділю, йдучи вулицями Варшави, вона помітила, що люди кудись поспішають. Виявилось, що на Сибір ведуть партію кайданників. Арештантів уже вивели з тюрми… У натовпі дівчина помітила високого юнака в окулярах. Темні вусики, негуста борідка… Юний арештант теж дивився на неї. Так вони і простояли один проти одного, поки колона вирушила в далеку дорогу. Сталося так, що сім'я народовольця, з якою Ліліан дружила в Петербурзі, була заслана в Сибір і там познайомилася з молодим вигнанцем-поляком М. Войничем. Він готувався до втечі. Петербуржці знали, що Ліліан уже повернулася на батьківщину, і дали втікачеві листа до неї, прохаючи на перших порах допомогти йому влаштуватися у чужому місті. Втікач дістався до Лондона. Ліліан впізнала в ньому бородатого юнака в тюремному халаті. Вражені, дивилися вони одне на одного. З цієї зустрічі почалася їхня дружба. Потім Ліліан Буль стала Ліліан Войнич, дружиною народовольця.

Одруження з польським революціонером Вілфрідом Войничем сприяло тому, що Войнич активно включилась у визвольний рух. Шлюб тривав кілька років, але прізвище Войнич письменниця зберегла.

У 1887–1889 Войнич мешкала в росії, де й почала власну літературну діяльність перекладами творів Миколи Гоголя, Всеволода Гаршина, Михайла Салтикова-Щедріна тощо.

Етель Ліліан Войнич – авторка романів «Ґедзь» (перший український переклад у 1929), «Джек Реймонд» (1901), «Олівія Летам» (1904), «Перервана дружба» (1910), «Скинь взуття своє» (1945).

Етель Ліліан Войнич померла 27 липня 1960 року у віці 96 років у Нью-Йорку (США). Згідно із заповітом, її тіло було кремовано, а прах розвіяний над Центральним парком Нью-Йорка.

Етель Ліліан Войнич та Україна

У 1895 Етель Ліліан приїздила до Львова (у справі перевезення нелегальної літератури до росії), де познайомилася з Іваном Франком та Михайлом Павликом (з яким листувалася раніше). Була добре обізнана з діяльністю Михайла Драгоманова.

Опанувавши українську, на початку 1890-х почала перекладати українські народні пісні («Ой горе тій чайці» та інші), поезії Тараса Шевченка.

Серед англомовних інтерпретаторів Шевченка Войнич (поруч з Вірою Річ) – найвизначніша літературна постать, найобдарованіша поетично й музично. У 1911 в Лондоні вийшла збірка Шевченкових поезій Войнич «Шість ліричних віршів», яка включала «Заповіт», «Мені однаково, чи буду», «Минають дні, минають ночі», «Косар», «Минули літа молодії» (під назвою «Зима»), «Зоре моя вечірняя» (пролог до поеми «Княжна»). Найкращі серед її перекладів – «Заповіт» (найдосконаліший з усіх дотепер відомих двадцяти двох англомовних тлумачень), «Зоре моя вечірняя», «Мені однаково, чи буду». Безмежна щирість цих поезій проривається через переклад Войнич. Перекладачка зберегла багатство змісту та своєрідність стилю першотворів: прийом перенесення, повтори, мелодійність внутрішніх рим, риторичні звертання. Найслабше перекладено вірш «Косар» - в англійському тексті домінує мотив жаху.

Переклади Войнич дотепер часто передруковуються, що засвідчує про їхню художньо-естетичну вартість. У книжці, куди включено також «Пісню про купця Калашникова» Михайла Лермонтова, вміщено написані Войнич передмову та нарис життя і творчості Шевченка. У нарисі англійська письменниця відзначає владну музику Шевченкових творів, розглядає його як світового лірика, як борця-волелюба, звертає увагу на умови життя українського поета, наводить уривки з його листів і повісті «Художник».

Войнич присвятили вірші Микола Тарновський, Ліна Костенко. Микола Олійник змалював письменницю в трилогії «Пролог». У 1957 у Нью-Йорку відбулася зустріч Войнич з українськими письменниками Василем Козаченком та Федором Маківчуком.

Твори:
«Історії від Гаршина» (Stories from Garshin), 1893.
«Овід», 1897.
«Джек Реймонд», 1901.
«Олівія Летам» (Olive Latham), 1904.
«Перервана дружба» (An Interrupted Friendship), 1910.
«Скинь взуття своє» (Put Off Thy Shoes), 1945.

Перекладацька діяльність:
Шість віршів Тараса Шевченка.

Біографія

Твори