Тетяна Біденко. Вчитель, який змінив моє життя
Медова симфонія війни
У лютому 2022-го йому виповнилося двадцять шість. Їй минулого літа двадцять. Він – Жук, вона – його Ромашка.
У нього позаду – роки навчання у пту-технікумі-вузі, три роки служби за контрактом, ато, демобілізація.
У неї – незабутній шкільний вальс (він таки встиг приїхати до своєї Ромашки із буремної Донеччини на випускний), вступ до медичного коледжу, безтурботне студентське життя…
Вона навчалася. Він неквапом звикався до цивільного життя. Виявляється, не так вже й просто знайти роботу, коли із стажу тільки військова служба, у кишені посвідчення убд, сивина на скронях, біль у душі ... Щоб підтримати рідну людину, родичі придбали десяток вуликів. Із бджолами він наново вчився жити. Десь розумні написали, що бджолярство відволікає і навіть лікує від стресів та птср. Чи то так співпало, чи у книжках правду пишуть, та із смугастими трудівничками Жук був, як то кажуть «на ти». Спочатку прислухався до пасічників старої закалки, а далі читав і набирався знань із інтернету. Про бджоли міг говорити годинами з повагою і захопленням. Мріяв про пасіку промислову, про магазин-музей меду, вкладав у солодку справу всю свою душу. Та й було заради кого все те робити. Вона, його ніжна Ромашка, знайшла ключик до його броньованого серця. Вірніше не ключик, а цілющий нектар, пергу, вощину та інші продукти бджільництва. Так з'явилася власна марка "Медом намазано". Свіжа, легка, тепла, натуральна і смачна. Аякже інакше: мед з присмаком кохання особливий!
А між тими клопотами Ромашка закінчила медколедж. Нарешті в обох постійна робота. Життя роїлося, як бджоли навесні. Пасіка збільшується, плани будуються. На літо 2022-го вже намріяли весілля. Навіть з датою визначилися!
Та 24 лютого 2022-го всі мрії рухнули. Він без слів зібрав військовий наплічник, атовський броник, берці і разом з іншими поїхав у війну. Березень - серпень жили від вісточки зранку до «плюсика» ввечері.
Доглядали бджоли тепер без господаря. Короткі телефонні дзвінки, підказки-настанови по пасіці рідні слухали без заперечень. Аби тільки у нього все було добре, а з бджолами розберуться. І смугасті трудівнички, хоч і сумували без чоловічої уваги, але працювали завзято, щоб не підвести свого господаря.
Медове літо-2022 було дуже спекотним: піт заливав очі і пасічникам, і військовому. До бджіл на побачення їздила Ромашка. Передивлялася молоді сім'ї, навощувала рамки, розповідала їм про їх Жука, робила відводки, ловила рої, щось фільмувала і відправляла на передову, щоб він знав, що на пасіці гармонія і порядок. У Жука також були побачення, тільки інші: сутички з ворогом ставали дедалі жорстокішими, а втрати болючішими…
У серпні бджілки хвилювалися: чули біду і без жалю віддавали свої жала Ромашці. Сердилися, мабуть, що дівчина нічим не могла допомогти солдатику. Божі комахи теж чекали головного пасічника, свого наставника і вчителя.
А вересень із херсонського напрямку приніс тривожну звістку: солдат в Одесі у шпиталі із осколковими пораненнями. На крилах летіла Ромашка до Жука.
А він після лікування щонайперше – мчав на пасіку. Чи впізнають свого бороданя смугасті дівчатка? Чи згадають його мозолясті руки? Ні, не забули! Варто було йому ступити у дворище, як вони віхолою закружляли навколо нього у своєму бджолиному танці. Жук слухав ту мелодію і чекав, коли ж нарешті якась наважиться поцілувати. Але ні! Ттаке право мала цього дня тільки Ромашка. Завтра вони його трохи пожалять-поцілують, але то буде завтра. А сьогодні він дихав спокоєм, тишею, медом і коханням.
Тут, серед рідних просторів, був їх солодкий світ. Тут, серед степу, жила їх, Ромашки і Жука, любов.
У жовтні між поїздками по лікарнях вони разом підготували своїх степових красунь до зимівлі. Жук п’янів від тихого метушіння бджіл, лагідно передивлявся важкі рамки, лікував і тіло, і душу…
У листопаді ще заліковували рани, проходили мсек, кт, мрт, влк. Про ті бюрократичні коридори байдужжя краще ні слова…
У грудні у місцевому ДРАЦСі стали сім'єю, хмеліли від свого медового щастя, а в січні 2023-го він поїхав на схід.
Лютий знову їх розлучив. 27-й день народження Жук зустрів далеко від дому зі зброєю у руках, але думками і серцем із своєю Ромашкою. Потяглися довгі місяці чекання, повідомлень, «плюсиків». Вона берегла їхню мрію і оте «медом намазане» щастя за сотні кілометрів від війни. Проте на фоні тих монотонних звуків смерті тихо, але впевнено, лунала їх медова симфонія життя.
Умови участі у конкурсі коротких оповідань «Вчитель, який змінив моє життя»
