Джазові портрети і Харукі Муракамі
26.11.2023 19:00
«Джазові портрети» – містерія за мотивами однойменної книги есеїв популярного японського письменника й затятого фаната джазу Харукі Муракамі.
Вистава поєднує джазову мелодику, характерну для джазу непередбачуваність та імпульсивність імпровізацій, літературне джазочитання, театр світла й живописні портрети світових легенд джазу.
Чет Бейкер, Елла Фіцджеральд, Чарльз Мінгус, Джун Крісті, Дюк Еллінгтон, Френк Сінатра, Нет Кінг Коул, Біл Еванс, – такі знайомі, улюблені.
Ми ніби й знаємо все про них та, водночас, нічого. Цей проєкт – спроба наблизитись до них впритул, через час і простір, і поговорити про сокровенне.
Крізь розповіді есеїв Муракамі зіркові постаті ніби оживають, спускаються зі своїх п'єдесталів і стають звичайними людьми, що мислять, страждають, помиляються, сміються і плачуть, творять джаз, а з ним і своє життя. Це не якась пафосна історія про легенди джазу, навпаки – історія дуже людяна й проста.
«Джазові портрети» – це неймовірно цікава подорож, коли творчість однієї людини здатна надихнути іншу. Джазові особистості та їхня музика надихнули японського художника Макото Вада на створення цілої галереї портретів. А художні портрети своєю чергою стали натхненням для Харукі Муракамі, людини, пристрасно закоханої у джаз, що могла похвалитися своєю колекцією у 40 000 тисяч вінілів!
1992 року художник Макото Вада організував виставку своїх картин під назвою «JAZZ». На картинах Макото зобразив 20 улюблених джазменів. Роботи помітив відомий у Японії фанат вінілу та джазу – письменник Харукі Муракамі. Він відвідав виставку, надихнувся і до кінця десятиліття написав збірку маленьких сентиментальних есеїв, де картини Вади постали як ілюстрації.
Харукі Муракамі єдиний письменник, чиє життя та прозу неможливо уявити без джазу, як живопис без квітів та контрастів. Джаз фігурує майже у кожній книзі Муракамі: персонажі грають та слухають його; включають, коли їм погано і коли проживають приємні моменти. Ці епізоди рідко означають щось для сюжету, але впливають на атмосферу і в деяких випадках оголюють підтекст.
2001 року Харукі Муракамі знову об'єднався з Макото Вадою та опублікував другий том «Джазових портретів». У результаті вийшло 55 творів. Усі вони написані фанатом, тож вкрай суб'єктивні. Мураками ніби дитина, яка дбайливо й захоплено розповідає про улюблені іграшки. Він запрошує читача у свій світ: ділиться знаннями, вплітає у розповідь переломні моменти з життя, враження від концертів і навіть вигадані картини, які малює уяву під час прослуховування.
Ці історії надихнули джазову співачку та джаз-перформерку, авторку ідеї проєкту та літературного перекладу уривків з есею, – Інессу Іваницьку на створення джазової вистави разом з українськими майстрами джазу: піаністом, дійсним членом Європейської кіноакадемії, професором, композитором Тимуром Полянським; лауреатом міжнародних джазових фестивалів, контрабасистом Сергієм Супруном; перкусіоністом та ударником Андрієм Чайкою та артистом Національної філармонії України Олександром Рудьком, який своїми джазочитаннями надасть особливого шарму вечору.
«Джазові портрети» адресовані усім, хто любить джаз і хто вперше захоче відкрити своє серце для неймовірного мистецтва, що не має меж та кордонів.
