Залежності
Денис Лукін
Я би трохи змінив оголошення про допомогу в боротьбі з залежностями. До алкоголізму, наркоманії, ігроманії я би додав літературу. Точніше, літературники.
Це як з казино. Кожного разу ти кажеш, що це востаннє — і постійно йдеш знову. Казино завжди перемагає. Як би тобі не щастило на початках. Втративши свій емоційний депозит, ти картаєш себе за малодушність, і обіцяєш собі ніколи більше... Але все повторюється.
Нещодавно був на черговому літературнику... Дрес-код — total black. Але багато хто з учасників чомусь вирішили, що тотал блек — це літл Геллоуін. І відбувалася така собі репетиція пізньожовтневої події в середині місяця. Люди були з розмальованими обличчями, в відьомських капелюхах, одна дівчина мала на голові роги... А вік учасників... Я боявся про це думати.
Я сидів і запитував себе: «Боже, що ти тут робиш? Тікай, тікай, поки маєш час!». Але було вже пізно. Я посеред учасників. І після свого виступу я піти не зможу. Бо гірше поетів тільки поети, що йдуть одразу, як прочитають, не послухавши інших.
Я робив ставку на тьмяне освітлення. Ніхто не побачить моїх зморшок, і під час виступу не пролунає: «Дядько, як ви сюди потрапили?! А ну женіть його звідси!».
Алкоголю немає, кава погана, вірші погані...
Гарні вірші — це як щира розмова з близьким другом. Якщо під час читання поезії ти відчуваєш щось схоже, це воно. Не зупиняйся.
Як же я мрію бачити навколо себе не цих молоденьких дівчат, а бородатих, лисіючих мужиків, що зробили літературу справою свого життя!..
Ідея. Я хочу створити елітарний, ейджистський літературний клуб «Для тих, кому за...». Не пускати туди всю цю школоту. Дуже просто бути «творчим» в молодості, цікавитися віршами і прозою, а спробуй це зробити після 30-ти... На всіх літературниках таких людей — одиниці. І часто ця одиниця лише — я...
Захоплення літературою мине, як юність. Але якщо ти зможеш зберегти цей вогонь всередині себе, то і юність залишиться. Прямий зв'язок. Свіжість духу — і палаючий розум.
Осанна літературі!
Instagram @deni_look_in