Трохи про досвід спілкування в сучасних умовах
Денис Лукін
Роботодавці шукають працівників. Так заклопотано шукають, що не помічають самих працівників, які їм пишуть...
Ти пишеш якомусь закладу, організації, людині — і майже впевнений, що це не прочитають. А якщо прочитають, не дадуть відповіді. Бо немає часу. Потім. А «потім» — це те, що ніколи не настає.
Як я роблю? Коли читаю повідомлення — одразу відповідаю. Хоча б те, що не можу зараз відповісти... І прошу нагадати мені пізніше... Якщо людина не забуде.
Або ще варіант — не читати, якщо не можеш зараз відповісти. Проте в такому випадку непрочитане повідомлення зникає десь в сліпій зоні, і ти все одно на нього не відповідаєш.
Раніше я сміявся з людей, які писали в коментах до постів — «Прочитайте директ!», а тепер сам таким став.
Організації, установи, бренди наймають спеціальних фахівців, щоб ті вели їхні соцмережі — SMM-ників, комунікаційників, але ті навіть не можуть прочитати повідомлення.
Ще можна писати цей меседж на папірці, обгортати ним каміння і кидати у вікно.
Ти думаєш, що б такого смішного відповісти на відповідь на твою сторіс, але нічого не приходить до голови. Неможливо постійно продукувати щось смішне... Ти шукаєш якийсь смайлик(коли згадали тварину — обираєш відповідну тварину, і т.п.), але жоден тобі не підходить. Немає такого смайлика. Немає таких слів.
Залишаєш без реакції. Це неввічливо... Це те, що тебе бісить у інших.
Хоча колись ти ненавидів смайлики і швидкі реакції.
Фідбек — те, чого нам всім дуже часто не вистачає.
Люди, кажіть одне одному слова! Пояснюйте свої дії чи свою бездіяльність. Слова — це клей, на якому тримається людство.
Запити без відповіді, прохання без відгуку... Ті, хто цим займаються, хто приймає повідомлення, кажуть про величезний обсяг інформації і обмаль часу, але ж... це їхня робота, вони саме і мають знаходити для цього ресурс.
Комунікація у сучасному світі неможлива.
Instagram @deni_look_in