Масюк Анна. Конкурс драбблів
Невідворотне
Дивлюся на двері, новенькі, лаковані. Повертаю ключ - заходжу і відчуваю цей аромат, чи, радше, сморід...нового і чужого.
Обертаюся до сина. Він стоїть позаду мене, не маючи змоги переступити поріг, не відводячи погляду від...
дивлюся у той бік
...Землі, оточеної сотнями мерехтливих зірок та космічних тіл.
-Тату, це наш...наш новий дім, але чому? На довго? Тут холодно і...так пусто.
-Синку, ми, люди, весь час жили, думаючи, що можемо керувати тією планетою, її правилами, її природою... І тепер, сам знаєш: за поганими вчинками слідує відплата.
-Не хвилюйся, - продовжував батько, - твої друзі також скоро прибудуть, тепер вдома не можливо залишатися.
