Дроботюк Владислав. Дід і карти (гумореска)
Дід миритися прийшов
До баби Килини
Стука в двері кулаком
Вже зо-три години,
А вона закрилась в хаті
Сіла біля столу
І гайда в вікно дивитись
На свого Миколу.
Дід вже блідний на ногах
Ледве шкандибає
Ходить бідний по дворі
І собі гадає
-шо ж ти бабо, чи здуріла
Запиратись в хаті?
Скільки ж ми там із дідами
Випили на штаті
Ну за картою з тузом
Там одну чарчину
Та хіба, то так багато
На одну людину.
Та хіба я шо зробив?
Чи не маю права?
Баба зразу у вікно
Запальна і жвава
-маєш голубе, авжеж
Шо ж це я доречі
-то впускай же моя люба
Грітися до печі,
Бо здубію, як собака
У дворі на лаві
-зачекай миленький мій,
Не кінець, то справі.
Я то бачила ту гру,
Шо між вами в моді.
Я ж то знаю шо тузів
Тридцять шість в колоді.
