Олег Чабан. Добірка віршів

Олег Чабан. Добірка віршів

Не для історії

І чай міцний, і музика міцна.
І світ уже не буде, як раніше.
Що ж ти зробила, каверзна війна?
Історики такого не напишуть.

Як ти забрала кращих із синів
У матерів, навік тепер невтішних.
Позбавила малечу мирних снів,
Навчила націю прийманню жорстких рішень.

Як поєднала у єдиному пориві
І освятила воз'єднання кров'ю.
Як дітлахи за раз ставали сиві,
І ненависть як стала нам любов'ю.

В окопах мерзлих як палала ватра
Освітлюючи й гріючи солдат,
Котрі могли не вижити до завтра,
І як летіли кулі через мат.

Статистику розпишуть за похва́ли,
І скільки мирні зазнавали втрат.
Та не про те, батьки як воювали,
Щоб молоді не чули рев гармат.

"Навіки слава павшим всім героям!" -
Писатимуть в контрольних, дітлахи -
"За те, що зупинили біль та горе,
Й не знаю я, ваше дитя, війни."

25.01.2015


Йо-о...

Ти п'яна. А я тверезі́ший.
Доведеться тебе провести.
Чом погодився? Мабуть добріший
Ніж раніше думала ти.

Блін. Вже темно. Тебе я веду.
Ти, шатаєшся, йдеш автоматом.
Щось гигикаєш, мелеш таку кагарду,
Що покрити хочеться матом.

Йо. Терплю. По-під руки тебе
Направляю по тротуару.
Що ж за біс такий хитрий смикнув мене
Запросити тебе до бару?

16.04.2015

Я згадаю

Як же можна писати вірші
Коли в мене немає музи,
Коли сонце не світить вдень
І кидають самого друзі?

Коли йдеш ти самотньо на свято
І радієш один собі.
Коли ділиш з собою, що свято
Для твоєї сумної душі.

Поєднав речові обороти
Зі своїх глибин голови
Сам собі я стаю патріотом,
Інших попрошу піти.

Все одно я вам всім нецікавий.
Надто різні у нас інтереси.
Ви такі собі безуявні
Вередливі принци й принцеси.

Ну не йдіть ви тоді за мною.
Я згадаю вам все. Прийде час
Я всміхнуся із вашого болю
Зверху вниз озирнувшись на вас.

29.10.2015, 20.30 - 21.00


Я не продам

Я не продам свій писарський талант.
Нікому з вас його не подарую.
Не передам і часточки, як квант,
І не насиплю півкіла в каструлю.

Я не продам вам волю до життя.
Життя у найпрекраснішій країні.
Не буде мні без неї каяття,
Нехай багато не живу і їм мівіну.

Я не продам вам свій патріотизм,
Але до нього можу закликати.
Нехай кричать "Бандерівець!", "Фашист!"
Ті, хто державу звикли продавати.

Я не продам вам правди, яка є,
Щоб показати дурості безмежність.
Не буду думати за вас про житіє,
Й плекати романтичну незалежність.

Я не герой робити це за вас.
Та борюсь із собою щогодини
Доводячи, що як настане час,
Я не продам й шматочка України.

23.11.2015


Скоро...

А скоро нічого не буде.
Ні світу, ні почуттів.
Ні маку червоного в грудях,
Що в серці війною засів.

Не буде більше скорботи.
Ні тебе, ні мене, ні решти,
І волі більше більше не буде.
Не стане на нас арештів.

Не вистачить куль у ката,
Не вистоїть він до весни.
Не стане мажорів пихатих -
Розтануть в сугробах зими.

А буде лиш лють та ненависть
У горі замерзлих сердець.
В холодному полум'ї правди
Настане епічний кінець.

14.11.2016

*   *   *

Твої руки теплі і холодні.
Душа таємна наче світ підводний.
Очі яскраві, наче золоті.
І повно-повно ніжності в тобі.

З тобою бути – на душі спокійно.
Свою руку в мою даєш покірно
Щоб вів тебе осінніми стежками
Туди де може бути щось між нами.

29.10.2019

Твоє серце

Твоє серце наче магніт
Манить м'яко своїм теплом.
У душі вибуха динаміт
Як обіймеш мене крилом.

Тим крилом тебе пригорну
До слабеньких своїх плечей
І відчуємо ми, як у жилах
Ніжна, тепла любов тече.

Золото наших мрій
У серцях, так близьких, оживе.
І по хвилях життя твій і мій...
Спільний наш! корабель попливе.

Олег Чабан, Світлана Бєлоха, 29.10.2019


Я люблю

Я люблю твою ніжність, кохана.
Вона мовить за тисячу слів.
З нею в серці ти завжди жадана
І єдина, хто все зрозумів.

Я люблю твої очі, малятко.
Вогник в них зігріва все живе .
Бачу в них неземне янголятко
І любові струмок в них пливе.

Я люблю твою милу турботу.
М'яко серце від неї мурчить.
Чи я вдома сиджу, чи в роботі,
То ціную разом кожну мить.

Я люблю твої руки тендітні.
І холодні, і теплі тримаю.
Завжди ніжні і завжди привітні,
Обіймають мене - я літаю.

Я люблю твою щиру довіру.
Ти готова за мною піти.
Маю в нас через це я віру,
І в майбутнє, де я є і ти.

Я люблю тебе повністю, мила.
І душею, і серцем я твій.
Я тебе - ти мене підкорила.
Ми йдемо у країну мрій.

9.11.2019


У гайочку

Яром та долиною річенька біжить.
Хлопець до дівчиноньки вздовж струмка спішить.
В небі срібний Місяць вже ось-ось зійде.
Хлопця та дівчинонька у гайочку жде.

Сядуть під деревами на стару колоду.
Хлопця зачарує дівчиноньки врода.
Буде він дивитися на її красу.
Пригорне дівчиноньку. Розпустить косу.

Вона йому довіриться, як мамі те  дитя.
Будуть обніматися, аж до забуття.
На вухо шепотітиме він їй слова чудові.
Вона разом із ним піде до ніжності й любові.

Яром та долиною стежки дві лежать.
Хлопець та дівчинонька у гаю не сплять.
В небі срібний місяць сяє синевою.
Хлопець та дівчинонька - то є ми з тобою.

09.02.2020



Ой, у гайочку сивому,
Де плакала верба.
Чекав хлопець дівчиноньку,
А мати не пуска.

Не вийшла та дівчинонька
До раньої зорі.
Поїхав хлопець з сотником,
Як крикнули півні.

У тім гайочку темному
Де плакала верба.
Чекала та дівчинонька
На хлопця-козака.

З походу як вернулися
Та й браві козаки
У гості до дівчиноньки
Заходили свати.

Весілля мали справити
Як впаде перший сніг.
Та викликали милого
Відмовитись не зміг.

Ой, рано ясна зоренька
Ще в небі та сіяла.
Милого дівчинонька
На битву проводжала.

Поїхав милий та за тин.
Та кінь його спіткнувсь.
На дівчину поглянув він
Та мовив "Повернусь".

Ой, у гайочку сивому,
Де плакала верба,
Чека його дівчинонька,
Та милого нема.

09.04.2020


Літо

Теплі вечори та миті,
Комарі кров'ю налиті.
Лютий дощ посеред неба,
Шашличок такий, як треба.
Галасують в дворах діти.
Називаємо це літом.

02.08.2020


***
Там, де м'ясо пахне м'ясом,
Де корова каже "мууу.",
Від комарів немає спасу
Випало рости йому.

Там дідусь є і бабуся.
Сонце світить на жнива.
Де в городі тече річка.
В річці тій вода жива.

Там по полю йшли комбайни
Дружньо ївши колоски.
Зорі в темнім літнім небі
Еталоном є краси.

Там на кухні тепла пічка,
В ній печеться казанок.
А ще гасова є "свічка",
Коли зі світлом щось не ок.

І це все досі є у ньому,
Як то кажуть, у крові.
І деталі, і вцілому.
І досі всі у нім живі...

17.12.2020


*   *   * 
Розпустив тобі косу
І зірвав калину.
Твоя пісня по садку
Над землею лине.

Ти співаєш про любов
І щирі зізнання.
Між кущів і до дібров
З вечора до рання.

Про сльозу і почуття,
Заплющивши очі,
Про життя і сенс буття,
Світло серед ночі.

4.01.2021


Ніжний-ніжний сон

Ось огортає райдуга ці золоті поля.
По ній разом гуляємо за руку ти і я.
Ходимо по райдузі, створеній водою.
Сонцем ти милуєшся, ну а я тобою.
Сходимо за хмари, погуляти там.
Щиро ти всміхаєшся вечірнім зіркам.
Вони тобі вплітаються в невинності косу.
В твої очах знаходжу я цього світу красу.
Нас трохи охолоджує вже вранішній туман.
Може й пора розходитись, та ми гуляєм там.
Прогулюємось хмарами, і ловимо цю мить.
Удвох нам досі весело. Нічого не болить.
Сонце уже осяяло на Сході горизонт.
Чекай! Хай не кінчається цей ніжний-ніжний сон.

18.12.2022 

Таїнство Різдва 

В мирнім небі Зірка сяє.
Ніч морозна. Сніг лежить.
Кажуть, ся Христос рождає
Щоб і ми могли се жить.

З вами ми Його славімо,
Пам'ятаючи цей день.
І збираємо родини
Та співаємо пісень.

Ніч з холодною пітьмою
Перед світлом відступа.
В чистім небі - світлі зорі.
Пред добром слабне злоба.

06.01.2023


У сосновому лісі (Закатованим)

Твої райдужки, як туманності,
А зіниці, як чорнії діри.
Гарне фото не матиме давності
На твоїй тепер братській могилі.

Буде вітер приносити хмари.
За тобою вони будуть плакати.
Ти побачиш цього світу чари -
Перший сніг буде тихо так падати.

Дерева лиш свідками будуть.
Серед них довелось відійти.
Поряд з тобою люди,
Що хотіли тебе вберегти.

Ясні зорі на небі плачуть.
Їхні сльози то метеори.
Вони бачили все і знають,
Що робили з тобою потвори.

Ясний Місяць за хмару ховавсь,
Його більше не зможеш побачити.
Від жаху він за обрій спускавсь,
І не зможе ніколи не пробачити...

А потвори, награвшись тобою,
На світанку пішли в небуття.
Залишили тебе із журбою,
Не відчувши за це каяття.

Синє небо, де мрія була,
Над потворами стало червоним.
Жовте поле, згорівши до тла,
Стало невиліковно чорним.

24 вересня 2022


Читати також