Толя Недоля. Вірші про красу і кохання зі збірки Лабіринти підсвідомості. Ч.1
ГОЛІ ЕМОЦІЇ
Щоки горять, пальці німіють,
Спокій відправився у небуття.
Мої голі емоції не розуміють,
Що заповнило моє життя.
Вони ранять, ріжуть, вигукують,
Хочуть наладити чіткий ритм,
Але енергію тільки профукають –
Втрачають звабливий колорит.
Ця, ніби квантова, заплутаність
Тримає на відстані зв’язок:
Тільки-но нагортається засмученість,
Одразу відключається мозок.
Це – реакція перевантаження –
Синхронізує функції організму:
Як тільки ліквідовую виснаження,
Одразу втрачаю харизму.
Як зігріти голі емоції?
Як від дійсності їх сховати?
Компенсуй мої кореляції,
Щоб ще сильніше тебе закохати.
19.04.2023
ВІДЧАЙ
Хвилююсь!
Ніби ти поряд,
Ніби дихаєш ніжно на вухо,
Ніби шепочеш пісні, я слухаю.
Ти поряд?
Зриваю голос:
Дуже хочу тобі підспівати,
А в піснях тобі закричати,
Як багато я маю сказати –
Я кохаю!
Я не можу!
Все так просто миттєво забути,
Ніби любовні кайдани розкуті,
Не проси, не в силах збагнути!
Я не можу!
Я страждаю!
Знову хвиля мене накриває.
Вона знищує, я захлинаюсь.
Плавати вмію, та щось зупиняє –
Я страждаю!
Тремтіння!
По всьому тілу від туги тремтіння:
Я шукаю від тебе спасіння.
Зупиніться постійні видіння.
Де спасіння?
Відчай!
Насувається знову наслання.
Доконає мене це кохання.
Я не знаю, що відчуваю –
Пригорни мене!
Пропадаю!
19.04.2023
КВІТИ
Незабаром настане літо,
Позаду погода плаксива.
Не витоптуй навколо квіти,
Якщо хочеш жити щасливо!
Краще людям добра побажати,
Не кричати навколо щосили.
Чим світлішою будеш здаватись,
Тим ймовірніше станеш красивою!
Ні токсичності, ні істерик
Не повинні сторонні угледить.
Не потрібно жити в Америках,
Щоб здаватися справжньої леді.
Геть із стосунків маніпуляції:
Живи щиро без зазіхання.
Не очікуй навколо овацій –
Не театр це, а власне кохання!
Випромінювати будеш світло,
Почуття викликати красиві.
Не витоптуй навколо квіти,
Якщо хочеш бути щасливою!
20.04.2023
ПРОБАЧ
Пробач мені! За все, за все!
Що я молився, як іконі.
Що цілував твоє лице,
І сльози крапали в долоні!
Що намагався кожну мить
Впіймати, щоб насолодитись.
Що заглядав в очей блакить,
В які несила надивитись.
Нехай примарились у сні
Ці еротичні одкровення,
Але здавалися мені,
Як пристрасті благословення.
Як тіла ніжний перегин
Мене до щастя направляє,
Як мармуровий шиї згин
Мене гріхами спокушає!
Пробач, що мріяв все життя,
Що до нестями зацілую!
Та не проси про каяття,
Бо я ніскільки не жалкую!
24.04.2023
ЗВІР
Знову на дворі погода плаксива,
Мчить зі струмками весна.
Раптом кохання мене підкосило –
Сили пручатись нема.
Рясно ллє дощ, немов серце плаче.
Пристрасть летить навздогін.
Твого тепла відчуваю нестачу.
Що забажаєш взамін?
Вдень і вночі гортаю сторінки,
Де від кохання цвітеш.
Майже не бачились з того дня, взимку.
Чекаю, коли ти прийдеш.
Знаю, поводжусь незрозуміло,
Наче поранений звір –
Стріла Купідона мене зачепила,
Не вирвав її до сіх пір.
Рана продовжує кровоточить,
Поки мені стане зле.
Важко позбутись тривожних емоцій.
Вірю – кохання живе!
Пристрасний погляд мав би забути,
Наслала байдужість туман.
Та відчуваю, щось ще має бути,
Ніби весняний дурман.
Знову плаксива погода настала,
Вниз течуть весняні струмки.
Пізнє кохання зненацька застало –
Не залишають про тебе думки.
26.04.2023
НАДЛОМИЛОСЬ
Щось надломилось. Я не знаю.
Немов би втратила когось.
Немов би більше не кохаю.
Як сумно! Надірвалось щось.
Вже не такі весняні ночі.
Час не так весело біжить.
Не так яскраві твої очі,
Коли торкне їх сонця мить.
Вбачаю – це моя провина!
Забулись романтичні дні.
Життя минає так повільно,
Втекли стосунки запальні.
Чому моя? Бо сподівалась,
На те, що справжні почуття,
Які до глибини торкають –
Щасливий сенс мого буття!
Пробач! У нас настала осінь,
І вже недовго до зими.
Я пропоную зупинитись,
Щоб не замерзли ми самі!
29.04.2023
НЕЗАБУТНЯ
Незабутньо, як грає лютня,
Незабутньо, як грає скрипка,
Твої рухи по залу ледь чутні,
Щирий погляд на мене зрідка.
Незабутньо звучить сюїта,
Незабутньо громи гуркотять,
Блиск очей, наче барв палітра.
Губи дотику ніжного хочуть,
Я не знаю, де поділась сміливість,
І чому пропало нахабство?
Та відчув незбагнену звабливість,
Ніби одразу попав у рабство.
Як мені відібрало мову,
Як торкнувся волосся знову,
Ти чарівна, як квітка казкова!
Незабутня, наспівай колискову.
30.04.2023
КОХАННЯ, ЗАГНАНЕ В КУТ
- Ти обіцяла мене кохати.
Ти обіцяла мене любити.
Ти обіцяла про мене дбати.
Ти обіцяла вдома сидіти.
У тебе є я. Навіщо друзі?
Навіщо зустрічі непотрібні,
Телефонуєш своїй подрузі?
Вона навіє роздуми хибні.
Навіщо тобі нерозумне навчання?
Ти можеш будь-що у мене спитати.
Немає приводів для страждання,
Не став запитань – лягай краще спати.
- Якщо я тобі так винна багато,
Якщо обіцянок стільки й наказів,
Чому не дружина я, а коханка?–
- Вибач, одруження не на часі.
- Існування з тобою – що мені з цього?
Подивись, як люди живуть!
Навіщо мені все і нічого –
Кохання, загнане в кут?
01.05.2023
ВІДВЕРТІСТЬ
Твої очі – світломузика,
Твоє волосся, неначе струни,
Вправні руки грають тихо,
Пісню виспівують ніжні губи.
Від насолоди закриваєш повіки.
Співай, красуне – це мої ліки!
Твої груди, як дві литаври.
Твої ягоди – два барабани.
Твої руки – це тонкі флейти.
Твої ноги – заміна ударних.
Твої стегна, як тіло віоли.
Зіграй концерт про нас драйвово!
Я візьму свої тамбурини,
Маракаси і вібрафони,
Підлаштуюся до хвилини,
Заведу шкіряні мембрафони,
Про дзвіночки я не забуду.
Візьмем дуетом всю амплітуду?
Твої губи тремтять від джазу.
Твоє тіло вібрує під диско.
Під гітару досягаєш екстазу.
Вигинаєш шию під ритми.
Налаштуємо метроном
Та зіграємо крутий рок-н-рол?
05.05.2023
ТЕПЛІШАЄ
Теплішає.
Спідниці вище,
Нігті яскравіше,
Весна одяг зриває,
Любов кружляє,
Теплішає!
Сонячно.
Весняні хвилювання,
Ранішнє світання,
Серце ніби оживає,
Незабутнього чекає,
Сонячно!
Навіює
Легковажні думки,
Сміливі вчинки,
Радісні сподівання,
Очікуване кохання,
Навіює!
Дощить
Рясною красою,
Чистою сльозою.
Незабутня мить
Пристрастю блищить.
Дощить!
Гріється
Теплим поглядом,
Ніжним спогадом.
Милує вона.
Настала весна.
Серце гріється!
06.05.2023
СУПЕРЕЧЛИВА
Що з ним - мені не цікаво,
Сто років його не бачу!
Хоч погляд тепло-ласкавий,
Я не по ньому плачу.
Він просто один з контактів
У довгому списку айфона.
Він просто забанений номер
Мобільного телефона.
Я його не шукаю.
Він мені не потрібен.
Я іншого хлопця кохаю,
Який для мене, як рідний!
Тебе я не пам’ятаю!
Слова навряд зачепили.
Лише напевно я знаю,
Як жінку мене розбудили.
Ти досі, як третій зайвий.
Коли моє серце залишиш?
Чому мене не кохаєш?
Чому ти мені не пишеш?
07.05.2023
КРИГА
Хочу тебе відчувати,
У сонця твого погрітись,
Тінь твою обійняти,
Роси з твоїх губ напитись.
Далеко себе заховала –
Напевно, маєш причини.
Та де б ти не бувала,
Забути не маю сили.
Весь час перед очима
Мені уві снах посміхалась.
Поглядом мало не з’їла –
Ніби зі мною кохалась.
Може, й було так у мріях,
Пристрасть мою відчувала:
Мабуть, на мить полюбила,
Але до кінця не кохала.
Лід не змогла розтопити –
Надто холодна крига.
Наче я не коханий,
А електронна книга.
Щоб у житті не робила,
Красу як витрачати будеш,
Минуле змінити несила –
Мене навряд чи забудеш!
09.05.2023
СУМНО
Сумно без тебе
Тягнуться ночі.
На зорі у небі
Не дивляться очі.
Важко вдивлятись
В чужі силуети –
З тінями злилися.
Розшукую, де ти?
Небо хвилюють
Настирливі хмари,
Ніби малюють
Темні примари.
Хочуть від мрії
Мене відлякати –
Може, зневірюсь,
Перестану шукати.
Де? Відгукнися!
Не край мою душу!
Зранене серце
Зцілити мушу.
Мабуть, втомився,
Сили втрачаю,
Та не змирився,
Бо досі кохаю!
10.05.2023
СПЛЯЧА
Хіба стало краще, ніж було?
Тебе ніхто не турбує,
Твій теплий проникливий погляд
На серці ніхто не малює.
Не б’ється прискорено в ритмі
Твоя розворушена пристрасть.
Ця тиша така непохитна,
Як хмара на небі зависла.
Ніщо не затьмарить твій спокій,
Як штиль нескінчений на морі.
Не тисне мій погляд глибокий,
Не треба дивитись на зорі.
Кохання неначе притихло,
Не котяться сльози крізь очі.
Навколо вся музика стихла –
Не стане звучати до ночі.
Тепер ти, як спляча красуня,
Лише моє серце милуєш.
Можливо, надовго заснула,
Аж поки не поцілую!
10.05.2023
ПАРАЛЕЛЬНІСТЬ
Паралельні світи:
В них ми просто існуємо,
Час даремно марнуємо.
Як дорогу знайти?
Одне одного бачимо –
Тягне нас гравітація.
Ми собі не пробачимо
Ти за мною лети!
Почуття паралельності,
Відчуття нереальності,
Намагання неучасті
Захопило в капкан
Сприйняття незалежності,
А насправді, пасивності.
Набуття агресивності,
Бо відсутність відважності –
Заморожений стан.
Нащо нам паралельності?
Нам чужі ці умовності.
Ми у пасці гріховності.
Подолай океан!
11.05.2023
СВІТЛО
Тіні по колу
В ритмі кружля ють.
Все, що навколо,
Вони поглинають.
Тільки до тебе
Не можуть дістатись –
Внутрішнє світло
Не дасть підібратись.
Воно не яскраве,
Але незабутнє,
Тепле на дотик
І всемогутнє!
Може наскрізь
Будь кого просвітити.
Може зігріти,
А може й любити.
Від твого світла
Порятунку немає –
Надто глибоке
І зветься – КОХАЮ!
12.05.2023
КРАСА
Ти дуже гарна!
Це незаперечно!
Така краса
Доволі небезпечна!
Вона хвилює,
Наче вітер море!
Вона малює
Повні квітів гори!
Хоч розумієш,
Яка закралась сила?
Чи відчуваєш,
Що піднімаєш крила?
Роздмухуєш
Яскравий світ фантазій
І залишаєш
Мучитись в екстазі.
Дивись на мене
Дуже обережно,
Якщо не мрієш
Про любов безмежну!
Якщо ти хочеш
В полум’ї згоріти –
Кохай!
Заради цього варто жити!
12.05.2023
ШАЛЕНІ ОЧІ
Сьогодні я побачив
Твої шалені очі.
Мій погляд, наче руки,
Обвити тебе хоче.
Що в них було насправді,
Впізнати неможливо.
Побачив я кохання –
Для мене це важливо!
Кохання не до мене,
На жаль, скажу напевно.
Таку мінливу вдачу
Все ж важко передбачить:
Існує сподівання
Що немарні бажання,
Бо очі ці красиві
І дуже норовливі!
Вони ясні і темні,
Вологі і непевні,
Блакитні і зелені.
Та я люблю – шалені!
13.05.2023
ОБМАН
Мене збиває хвилею
І тягне в океан
Незбагненою силою.
Невже усе обман?
Обман – ці очі зоряні,
Заплетена коса,
Ця шия, губи вогняні,
Фарфорова краса?
Забути цей омріяний
І нездійсненний сон?
Чи розпочати навіяний
Любовний марафон?
Обман все, що спотворено
Крізь окуляри снів?
Невже в уяві створено,
Примарилось мені?
А як же погляд пристрасний
І очі, повні сліз?
Боїшся, що розсіється
Твій прибережний бриз?
Я просто подивитися,
Кохаєш ти чи ні!
Чого тобі боятися?
Це ж, мабуть, уві сні?
14.05.2023
ПОГЛЯД
Хіба так буває?
Лише один погляд,
І все – я страждаю!
Я обеззброєний.
Один лише погляд –
Я вийшов із ладу.
Мої механізми
Ремонту не підлягають.
Банальні причини:
Лише один погляд –
Відсутні частини.
Хіба це буває?
Неймовірним чином:
Лише один погляд –
Серце болить,
Крах медицини.
Лише одна мить!
Минають години –
Все гірше мені...
Лише один погляд,
Лише одна мить!
Нестерпно болить
Тому, що кохаю!
15.05.2023
ЗУСТРІЧ
Ця зустріч, як шок,
Цей погляд, як ніж.
Гарніших жінок
Не бачив.
Не ріж,
Не край моє серце!
Воно вже не ціле:
Все в ранах, роздерте,
Засохло, спустіло.
Лише, як надія,
Твій образ з любов’ю
Зшиває і гріє,
Наповнює кров’ю.
Очима спитала:
- Навіщо ти тут?.
- Не знаю, приспала,
Не вирватись з пут.
Прийшов, щоб зняла
Цей любовний гіпноз.
- Та ні! Нехай буде.
Невже ти серйозно?
Ти ніби трофей,
Який я вполювала.
Робила навмисно
І чари наслала.
Ти сил не марнуй
І груди не ріж –
Застрягне надовго
У серці мій ніж.
Що робити з тобою,
Насправді, не знаю.
Щось мене зачепило:
Невже я кохаю?
15.05.2023
ВРОДА
Я знищений твоєю красою!
Звичайно, ти в цьому не винна.
Хіба що своєю спокусою,
Що від очей твоїх плине.
Хіба що своїм існуванням,
Яке настільки природне,
Що гарячі хвилі кохання
Відносять мене у безодню.
Я знаю, що це не навмисно.
Я знаю, що безініціативно.
Бо твоя врода первісна,
Надзвичайна і дуже дивна.
Дивна своїм чаруванням,
Холодним і теплим вітром.
Ти можеш своїм коханням
Закрити небо і світло.
Можеш, але не хочеш.
Хочеш, але боїшся.
Боїшся, бо знаєш точно –
Байдужою не залишишся.
15.05.2023
ПОПАВСЯ
Я залежний!
Від твоїх губ смаку,
Від очей блиску,
Я дуже залежний!
Мені зле,
Якщо я тебе не бачу
Місяцями, годинами –
Мені погано,
Мене трясе!
Як я попався?
Так закохався,
Не чекав небезпеки,
Безнадійно попався!
Втекти намагався,
Сварився, пручався!
Нічого не вдіяв –
Надійно попався!
Мене затягнуло
Солодке кохання.
Настільки солодке,
Що серце і руки
Ланцюгами стягнуло!
Нічого не вдію!
Щоб вирватись звідсіль,
Де сили безмежні?
Побачити лише мрію!
Визнаю! Я залежний!
16.05.2023
МИТЬ
Хоч розумієш,
В який час живеш?
Час страшний –
Ти собі не належиш.
Кожна мить
Може бути остання.
Кращий випадок –
Це розставання.
Ти розумієш,
Що лише є сьогодні?
Завтра, можливо,
Кане в безодню.
Завтра може
Нанести рани.
Тоді навіщо
Будувати плани?
Якщо ти кохаєш,
Серце болить,
Навіщо боятись?
У нас лише мить,
У нас лише день,
Який ми втрачаємо.
Відкрий свої очі,
Ми взаємно кохаємо!
17.05.2023
БЕРЕГ
Де я блукав раніше?
Куди мене вітром занесло?
Чому випадковим бризом
До берега не принесло?
До берега, де красуня,
Напевно, мене чекала.
Чекала – не дочекалась,
Мене на рифи понесло.
Як далі не намагався,
Не міг до неї дістатись.
Лише краса майоріла,
Мав шанс біля неї лишатись.
Мав шанс, та невеликий,
Бо надто гарна дівчина.
Самого, мабуть, страждати
На березі залишила б.
Я це вже колись проходив,
І знову любов скосила.
Та цього разу красуня
На берег свій не пустила.
18.05.2023
НЕВИННА
Не пали своїми очима!
Я і так від кохання згорю.
Уві снах шукаю причини –
Хіба знаю чому так люблю?
Хіба знаю, чому розпалила
Ти у серці байдужості лід?
А тепер воно судомно б’ється,
Щоб змінити годинника хід.
Хаотично блукаю очима,
Щоб твій погляд у місті знайти.
Я шукаю відмови причини,
Підкажи, як себе вберегти?
Ти казала, що просто загралась –
Мала настрій кокетки в ту мить.
Бо до цього чомусь сумнівалась,
Що від вроди мій погляд тремтить.
Добре знаю: між нами безодня,
Що самому ніяк не здолати.
Обійти цю безодню лиш можна
Тільки разом, якщо покохати.
Та кохати ти, мабуть, не можеш.
Може серце тобі не належить?
То навіщо зі мною загралась?
Ненавмисно проскочила межу?
Ця забава, здавалось, невинна:
Тепер знаєш, що дуже вродлива!
21.05.2023
РЕБУС
Я потрапив в емоційний капкан:
Що робити – я просто не знаю!
Бо не керую своїм почуттям –
Об цей ребус я мізки ламаю.
Маю вдіяти щось. Знаю сам:
Скласти руки, чекати – не вийде.
Не молитися ж небесам –
Сподіватись, що щастя прийде!
Я готовий знайти сатану
Та віддати душу, всі сили!
Щоб почути твоє «Я люблю!»,
Тіло пестити, де би схотіла.
Я до ніг твоїх припаду,
Мене втягує трясовина.
В цих очах я просто тону –
Залишились останні хвилини.
Ти не чуєш за сміхом мій плач,
Кожен крок вичавлює сили.
А якщо не зустрінеш, – пробач!
Я просився, ти не пустила!
22.05.2023
ОНЛАЙН
Пробач! Мене не цікавить онлайн.
Не бачу сенсу в онлайн стосунках.
В таких відносинах пропадає драйв.
Мене не хвилюють онлайн поцілунки.
Я хочу побачити тремтіння губ,
Ковтати жадібно схвильований погляд,
Тому що серце давно вже грубе,
Мені конче потрібен про тебе спогад!
Хіба відчуєш його онлайн?
Цю пристрасть повинні ми пережити!
Хіба замінить комп’ютерний кайф
Безмежне бажання теплом зігрітись?
Я хочу насправді сидіти навпроти,
І все, що бачу, коханням тримати.
Онлайн стосунки, звичайно, – проти.
Не раджу нікому на них сподіватись.
Онлайн кохання – це НІ чи ТАК,
Це нуль (нічого) або все (одиниця).
Де сумніви, пристрасть, ненависть і такт?
Чи маєш можливість від них захиститись?
Мені не цікаве механічне онлайн –
Кодом жагу ніяк не впіймаєш.
Мені потрібен звичайний рай.
Нехай в стосунках онлайн стане зайвим!
24.05.2023
НЕЗНАЙОМЕЦЬ
Цей незнайомець мене схвилював,
Такі чудові компліменти дарує!
Він вже залежним від мене став –
Очі вказують, що сильно ревнує!
Що робити – не знаю сама.
Якось серце моє припалило.
Може знову турбує весна?
А може, поглядом зачепило?
Відчуваю, як губи тремтять,
Коли бачу знайомі обриси.
А вночі, коли очі сплять,
Сліз потік на них сильно тисне.
Я розгублено тільки мовчу.
Коли дивиться – відвертаюсь.
Ці відвертості не люблю,
Та слова його надихають!
Я загнала себе в глухий кут:
Кожен крок – нове одкровення!
Не позбавлюсь солодких пут,
Бо без нього немає натхнення.
Цей незнайомець мене дістав –
Стільки днів його проганяла!
А тепер ніби рідним став.
Ні, неправда! Невже закохалась?
25.05.2023
ШИФР
Ми живемо в епоху цифр –
Нас оточують жіночі шифри.
В фаворі той, хто їх розбирає,
Жінки самі про них мало знають.
Красуні погляд крізь тебе ковзає,
Волосся ніби своє поправляє.
Глянула швидко, байдуже-дотично…
Це означає: – Який симпатичний!
В розмові ніби десь в хмарах кружляє,
Постійно невпопад відповідає,
В очах помічаєш байдужості лід –
Це означає: – Як ти набрид!
Коли ж біля себе ніби тримає,
Очима наче не відпускає –
Мені здається, цей шифр я знаю.
Мені він каже: – Тебе кохають...
Я все зрозумів, як тільки зайшов –
Ці гарні очі мені все сказали:
–Я дуже рада, що ти прийшов!
Чому так довго тебе чекала?
25.05.2023
НАСПРАВДІ
Ти сонце над головою –
Ти моє світло!
Я дихаю тобою –
Ти наче повітря!
Крім тебе не бачу нічого –
Ти мої очі!
Ні, не хочу чужого –
Не зі мною ці ночі.
Я хочу тільки свою –
Щоб було назавжди!
Лише небо молю:
Тільки насправді!
Не говори нічого,
Якщо не хочеш.
Лише поцілунку хмільного,
Що губи лоскочить.
Хочу твоїми руками
Відчути біль:
Щоб міцно обійняла
Й прошепотіла: «Ти мій!»
26.05.2023
ХОЛОДНО
Холодно, коли тебе немає.
Холодно!
Назовні спека пробирає,
А мені без тебе дуже холодно!
Тиша, бо твій голос не чути.
Тиша.
Навколо голосно співають люди,
Я не сприймаю, бо без тебе – тиша!
Сумно.
Не веселить мене сторонній сміх,
Хоч музика і танці веселять усіх,
Крім мене,
Бо не бачу вогників в очах твоїх.
Сумно!
Чекаю,
Що нарешті помітиш, відчуєш, полюбиш,
Захочеш зігріти, заспівати, розсмішити
І сказати:
- Кохаю!
27.05.2023
ЗАПЛУТАНО
Я звик до болю, який ти завдаєш
Своїм несприйняттям, мені чужим життям.
Я звик, що настрій ти мовчаннями псуєш.
Ти мною нехтуєш, ніби щось змінить забуття.
Ти забуваєш привітатись, коли бачиш;
Погодитись на зустріч, коли хочеш;
Ти власну участь не сприймаєш, плачеш;
Все про якісь обов’язки торочиш.
Ми ходимо навколо стомлених емоцій,
Безглуздо кидаємось своїми почуттями,
Знущаємось над правдою, як хочемо,
Розмахуємо гордістю, як стягом.
Ти не вважаєш, що це треба зупинити,
Зібрати серце в купу і себе опанувати?
Можливо час образи всі спалити,
Почати нас по-іншому сприймати?
Нам час згадати, що це не гра на виживання,
Що ми не вороги своїх відносин.
Можливо, все, що нас об’єднує – кохання.
Хіба не час нам подолати смутку осінь?
28.05.2023
Толя Недоля. Лабіринти підсвідомості.
Видавництво Просвіта, Запоріжжя
