Толя Недоля. Вірші про кохання зі збірки Луцький настрій

МЕНІ ДУЖЕ ПОДОБАЄТЬСЯ, ЯК ТИ КОХАЄШ!

 - Привіт незнайомка, мене ти не знаєш. 
Ці очі побачив сьогодні я вперше. 
Твої погляд і усмішка настільки яскраві, 
Що глибоко вразили розгублене серце! 
- Привіт! Неймовірно! Хіба так буває? 
МЕНІ дуже подобається, як ти кохаєш! 

- Наскільки ти гарна сьогодні! Чи знаєш? 
Мене до нестями хвилює твій образ, 
Бо блискавки щастя пускаєш навколо 
Ти ніби взаємністю відповідаєш? 
– Пробач, наша зустріч невипадкова, 
Мені ДУЖЕ подобається, як ти кохаєш! 

- Я хочу побачитись. Ти вільна сьогодні? 
Чи можу почути твій голос чарівний? 
– Казала, що з хлопцем, напередодні 
Зустрітись завадять відносини вільні. 
Ні, вибач, зустрітись ти шансів не маєш, але 
Мені дуже ПОДОБАЄТЬСЯ, як ти кохаєш! 

- Як відносини маєш, навіщо фліртуєш? 
Навіщо увагу мені приділяєш? 
Невже про таке в думках не шкодуєш? 
Бо це на взаємини сильно впливає. 
Невже свого хлопця не вистачає? 
– Мені дуже подобається, ЯК ти кохаєш!

- Чому саме я? На собі відчуваю, 
Що все це не просто — мене розглядаєш, 
Мереживом міцним мене притискаєш 
- Ні, це неправда — тебе я не знаю! 
- Чому не забудеш, не відпускаєш? 
– Мені дуже подобається, як ТИ кохаєш! 

- Чому ж коли хлопця свого обіймаєш, 
Не розкажеш йому, як сильно бажаєш? 
– Не можемо вдвох слова підібрати, 
Бо щастя своє боїмось відлякати. 
Не лізь в мою душу. Ти нічого не знаєш! 
Мені дуже подобається, як ти КОХАЄШ! 

- Так ти маєш сумнів? Ось що лякає? 
– Ти фантазуєш - ти надто серйозний. 
Ні, не питай, бо напевно не знаю, 
Стривай, зупинись — так любити не можна! 

Я не вірю в казки, я тебе відпускаю... 
БО Я ШАЛЕНІЮ, ЯК ТИ КОХАЄШ! 

28.02.2023

ЗВ’ЯЗОК 

Ми живемо у різних ритмах: 
Я в місцях, де ти, не буваю. 
Ми читаємо різні молитви. 
Я зв’язок з тобою втрачаю. 

Я зв’язок, напевно, що втратив. 
Користуємось не тими програмами. 
У мене в гаджеті стоїть signal – 
Ти відбиваєшся telegramами. 

Я твій голос забув давно, 
Бо життя твоє спить між роботами, 
Зранку будить тебе воно, 
А не я зі своїми турботами. 

І, здається, ми люди чужі, 
Хоч, насправді, ми нерозлучні. 
З Марсу я, ти живеш на Землі, 
Алгоритми дуже співзвучні 

Чи зустрілися ми дарма? 
Нам, напевно, ніхто не скаже. 
Розібратися маєш сама: 
Це любов чи приємне враження. 

Ти забанила мій контакт, 
Бо так краще – для себе вважаєш, 
Та відбулося щось не так: 
Вночі, потайки про мене читаєш.

Я вглядаюся в рухи зірок, 
Упереджень до тебе не маю, 
Залишився емоційний зв’язок, 
Бо я просто тебе кохаю! 

05.03.2023

Я НЕ В СИЛАХ 

Твої очі мене чарують, 
Твої очі мене дратують, 
Твої очі мене заводять. 
Я не в силах не пам’ятати! 

Твої губи танцюють ніжно, 
Вони – наче дві спілі вишні 
Величезні і надчутливі. 
Я не в силах не пам’ятати! 

Як звучить незабутній голос! 
Рідкісні нотки має грайливі, 
Тихим співом заколисує. 
Я не в силах не пам’ятати! 

Твоя усмішка незбагненна, 
Яка так яскраво фліртує, 
Суворе серце надмірно хвилює. 
Я не в силах не пам’ятати! 

Те, що ти кохаєшся з іншим, 
Хоч про мене не хочеш забути, 
І нас всесвіти розділяють. 
Я не в силах не пам’ятати! 

Та слова твої надто жорстокі, 
Я б сказав, що вони агресивні, 
Бо не хочеш мене зрозуміти. 
Я не в силах не пам’ятати!

Ми не бачимося місяцями, 
Ми живемо по собі самі, 
Але досі тебе пам’ятаю… 
Я не в силах тебе не кохати! 

10.03.2023

ЧОМУ ТИ НЕ ЗІ МНОЮ? 

Чому ти не зі мною? 
Несамовито не кусаєш мої губи. 
Красою неземною 
Помітні зморшки не розгладиш грубі. 

Чому побачити твої розумні гарні очі – 
Лише мій нездійсненний сон? 
Чому я можу це зробити, та не хочу? 
Чому для тебе, мабуть, я лише життєвий фон? 

Чому моє кохання не завело твоє холодне серце? 
Невже воно таке холодне від образ? 
А може, зачепило, присипало все гострим перцем? 
Але ти вирішила, що кращій вихід – це сарказм. 

Чому не вірю я в твою удавану байдужість? 
Чому мене твій теплий погляд непокоїть досі? 
Чому відчутна пристрасна напруженість, 
Коли твій голос уві сні пробудить серед ночі? 

Чому нас розділяють океани часу? 
Нас гравітація відносить на парсеки, 
Але існує відчуття — кохання не погасло, 
А розгорається нестримна пристрасть навпаки. 

Чого чекаєш? Робити крок назустріч стало неможливо? 
Не бачу сенсу щось змінити — є такі думки. 
Хоч відчуття залишилось важливе, 
Що ми прив’язані з тобою на роки. 

28.03.2023

ВИКРЕСЛЕНИЙ 

Тебе викреслено! 
Ти не існуєш для мене! 
В чому ти винен? Ні в чому! 
Ти просто затулив мені небо, 
Просто я хочу дихати без тебе, 
Сама зустрічати холодні ночі, 
Не хочу вдивлятись в твої сірі очі, 
Самотньо споглядати мрії жіночі. 
Тебе не існує сьогодні для мене. 
Подаруй назавжди це відчуття незбагненне: 
Коли все роблю і тебе не питаю. 
Ми не знайомі! Тебе я не знаю! 
Я не хочу відчувати твою присутність – 
Вона провокує нервову скутість. 
Я ніби втрачаю життя рівновагу, 
Я забуваю про самоповагу. 
Мені набрид емоційний ребус, 
Мене не хвилює цей довгий ерос. 
Я вигораю від співіснування. 
Це залежність, а не справжнє кохання! 

30.03.2023

КОЛЬОРОВЕ 

Мене кидає в спеку або в холод, 
В холодну спеку чи в спекотний лід. 
Я відчуваю емоційний голод, 
Став нецікавим чорно-білий світ. 

Насправді – світ багатокольоровий. 
Відсутність кольорів засмучує мене. 
Цей дефіцит долаю нетипово: 
Фарбую – може, так нудьга мине. 

Фарбую у яскраво-гарне сяйво: 
Блакитне небо, червоний горизонт… 
Можливо, сьогодення поміняю 
На кольоровий незабутній сон, 

Де ти мене по-справжньому кохаєш, 
Забувши про різницю в відчуттях, 
Де головне – не те, що ніби знаєш, 
А те що пізнається в почуттях, 

Де наші емоційні переливи 
Не нищать срібно-кольоровий стан, 
Де не страшні токсичні зливи, 
Не приживається обман. 

Тебе безколірна реальність зачепила. 
Завис в повітрі нерозбірливий туман. 
Якщо змінити сірий світ тобі несила, 
Поклич мене — перефарбую сам! 

01.04.2023

ІНСТИНКТИ 

Зустріла кохання — здається щаслива. 
На сьомому небі — так зачепило! 
Але незнайомець раптово з’явився, 
Не знаю, чому цей флірт закрутився? 
- Навіщо роблю це? Скажи мені, Боже! 
- Інстинкти діють швидше, ніж розум 

- Чому довіряти? Невже цим інстинктам? 
Розумно обрати яскраві картинки. 
На них гарний хлопець, взаємне кохання. 
Невже перевага – майбутнє в тумані? 
- Ти обирай на свій власний роздум. Але 
Інстинкти працюють швидше за розум! 

Мабуть, розумієш вже підсвідомо, 
Що вдаване щастя майне ненадовго, 
Можливо, до нього не маєш довіри? 
І в успіх не віриш до повної міри. 
- Ці кляті інстинкти! Хто переможе? 
- Інстинкти. Вони діють швидше, ніж розум. 

Приїдеш у місто: які гарні люди! 
Здорові, веселі, таке не забудеш! 
Наповнення, барви – усе гармонійне. 
Стає зрозумілим — це місце надійне. 
Пояснень знайти не потрібно старатися, 
Це були інстинкти, а розум додасться! 
Зазвичай ці люди тому такі гарні, 
Що згідно інстинктів, з’явились в коханні. 
Напевно, події, як світло несуться? 
Довірся інстинктам — вони розберуться!

02.04.2023

КРАСУНЯ 

Погода похмура, 
Тумани заїли. 
Відсунулись двері – 
В очах посвітліло. 
Краса неймовірна 
Заходить вродлива. 
Зійшло раптом сонце, 
Забулася злива. 
Лише її очі 
В режимі магнітів. 
І щось серце точить - 
Забув все на світі. 
Даремно пручався: 
Чого ще бажати? 
Від цього блаженства 
Очей відірвати? 

Бо це неможливо 
Без варіантів 
Ця усмішка мила, 
Як блиск діамантів, 
Вона розчиняє 
Надмірні зусилля. 
Вона спричиняє 
Кохання похмілля. 
Кінець рівноваги, 
Кругом павутиння – 
Охоплений міцно – 
І губ шелестіння: 
- Тепер ти попався! 
Нікуди подітись! 
Ти раб незнайомки, 
Потрібно змиритись! 

07.04.2023

НЕ РОЗУМІЮ 

Я не знаю, 
Як це працює: 
Сьогодні з одним, 
Завтра інших цілую. 

Що зі мною – 
Не розумію. 
Сьогодні кохаю, 
Завтра жалію. 

Кажуть, напевно, 
Це дія гормонів. 
Це, звісно, не я, 
Бо навіяно зовні. 

Ніби постійно 
Хтось мною керує. 
Таку поведінку 
Весь час корегує. 

Що я шукаю? 
Напевно, кохання. 
Хочу, щоб – справжнє, 
А не хвилювання. 

В цих перегонах 
Не помічаю, 
Як ненавмисно 
Особистість втрачаю.

Кожна зустріч 
Мене мінусує. 
Не розумію, 
Як це працює? 

14.04.2023