Толя Недоля. Казка Крижана принцеса зі збірки Луцький настрій

ПЛАНЕТА КРИГА

На далекій планеті Крига в сузір’ї Мала Ведмедиця біля Полярної зірки жила крижана раса. Жила ця раса серед суцільної криги. Керувала нею Крижана королева. У Крижаної королеви була донька – Крижана принцеса. На цій планеті все було вкрито кригою. Вона дуже гарно відблискувала під світлом Полярної зірки. Це сяйво було чарівним, сріблястим з відблиском різних блакитно-сірих відтінків. Найгарнішим уважався ідеально білий колір. Поза як небо було весь час вкрите сніговими хмарами, то воно було сірим. Іноді крізь нього проглядалося чорне зоряне небо. Тому цей світ був чорно-білим, іноді сіро-блакитним. Це дуже впливало на погляди місцевої раси. Усі мешканці були дуже категоричними. Усе мало бути ідеально білим, а не інакше, решта – чорним. У такому світі жила Крижана принцеса. Енергію мешканці добували з криги. У кризі жили крижані гриби, риба та інші мешканці, тому їсти було що. Але це була холодна, безперечно крижана їжа. Звичайно, у таких умовах маленька принцеса пізнавала світ. Вона знала, що існують інші світи, але була впевнена, що вони ідеально білі, або дивно-блакитні. Чорні кольори її не цікавили, бо це було сумно, як і відтінки сірого. У такому світі будь-які відхилення від визначеної холодно-крижаної норми вважалися нонсенсом і сприймалися вороже. Тому світ був розділений на ідеальних і нецікавих. На планеті процвітала байдужість як норма поведінки. У такому світі існувало кохання лише білого кольору й тому народжуваність була невеликою. Ніхто не хотів мати за пару сірого чи темного партнера. Процвітав безкольоровий расизм. Цей світ мав дуже жорсткі правила й традиції. Емоції були або приязними, або ворожими. Принцеса намагалася вирватись із цього світу чорно-білих правил, тому все більше цікавилася відтінками сріблясто-блакитного. Вона росла розумною й допитливою, ідеально білою, але з відтінками сріблясто-блакитного, які ретельно приховувала від сторонніх.

Але одного разу в її житті все змінилося: на поверхню планети аварійно приземлився космічний корабель. На його борту перебував астронавт з майже чорними очима, що мало бути за їхніми канонами негарно, але очі були карі, про що принцеса не знала напевно. Це її дуже зацікавило. Астронавт був уже немолодий, але його волосся було сріблястого кольору, який дуже цікавив принцесу. Вона просила не ігнорувати астронавта та іноді дозволяла йому з’являтися перед нею. Астронавт мав зовсім інший характер: він був емоційним, знав багато неймовірних речей, про які любила слухати принцеса. Але не це було головним. Він почав поступово показувати принцесі інші кольори: червоний, коричневий, зелений, жовтий, помаранчевий... Кольорів було нових стільки, що ідеальний світ принцеси почав руйнуватись на її очах. Вона продовжувала дотримуватись старих правил, суджень, різко реагувала на всі події. Але вона почала розуміти, що в кольоровому світі всі ці правила не діють. Вони руйнуються об нові барви. Цей світ почав здаватися їй не справжнім. Як захистити себе від нового? Вона вирішила, що найкращий спосіб – це байдужість. Бо так був влаштований її світ, де не існувало інших кольорів. Поза як їх не існувало, то треба надалі робити вигляд, що їх не існує. Тому вона наказала відремонтувати корабель і відіслати астронавта назад – забути його. Принцеса трималась так довго, як могла, але кольорова палітра почала “з’їдати” її зсередини, бо вона вже не була ні в чому не впевнена. Світ миттєво змінився. Її емоції почали набувати інших кольорів. Вона нервувала, зривалася, страждала. Але світ змінився. Принцеса почала це розуміти й вирішила поступово підфарбовувати біло-сіро-чорний світ іншими кольорами. Вона ненавиділа цього астронавта, який змінив заведений порядок, але в глибині душі була вдячна йому. Це суперечливе почуття виснажувало її й вона не розуміла, що з нею? Такого в її світі раніше не існувало. Було біле кохання, але як назвати кольорове почуття, вона не знала й досі не знає та не наважується це зробити.

МАНІПУЛЯЦІЇ

Найцікавіше, що захоплювало Крижану принцесу, – це навчання особливому мистецтву – керувати за допомогою холоду й байдужості. Цю техніку передавали по жіночій лінії королівського сімейства Крижаних. Вона була дуже складним типом маніпуляції. За рахунок певного співвідношення байдужості й крижаного подиху утворювались ідеально білі та більш холодні ділянки, які певний час могли існувати незмінними. Враховуючи жагу крижаної раси до ідеально білого, це дозволяло спрямовувати їхні зусилля на ці ділянки, перетворювати нецікаві темні й сірі об’єкти на цікаво-білі. Коли представник раси попадав у цю пастку й помилково цікавився сірим або чорним, завуальованим під біле, ним можна було маніпулювати та погрожувати оприлюдненням його нецікавої поведінки перед іншими представниками. У такий спосіб їх робили залежними й вони могли виконувати нецікаву роботу або доручення. Такими були видобуток нецікаво чорного мінералу, який під дією довгого холоду перетворювався в Срібний камінь, яким торгували з іншими планетами сузір’я й отримували вдосталь їжі, музичних кристалів, хрустких ковдр, блакитних напоїв та сірого палива, яке при контакті з кригою виробляло енергію. Також на дальній планеті Нірвана продавали Білу насолоду – особливу суміш льоду з гострим снігом і рідким газом, що викликала біло-крижане запаморочення. Усе це дозволяло керувати расою й істотами, бути завжди недосяжною та ідеальною.

Така техніка давалась принцесі досить легко. Але в процесі її застосування виникла одна проблема: вона вирішила спробувати її на астронавтові, як тільки-но він прилетів. На відміну від інших, він не намагався тягнутися до ідеально-білого, а затуляв від нього очі, байдужість і холод пригнічували його й він мерз: він не одержував від цього насолоди, а просто страждав. Він стверджував, що білий колір – це не ідеал, а всього-на-всього суміш інших кольорів, а байдужість – це вада й намагання відсторонитися від розв’язку проблем, а не перевага. Роздратована принцеса часто ув’язнювала його в самотності та ще більше сердилась на нього. Але власне безсилля так її зачіпало, що вона боялась астронавта, хоча він не виявляв агресії, а лише незадоволення своїм статусом полоненого. Принцеса гадала, що на нього діяла її техніка. Але насправді на нього діяла краса самої принцеси. Він просто від неї шаленів, страждав, тремтів від холоду й спеки її погляду, він закохався. Але це було не ідеально біле кохання, а кольорове, де були різні відтінки, які принцеса не розуміла й не сприймала. Вона не вважала його коханням, бо воно було не ідеально білим, тому не могло бути правдою. Саме тому вона відіслала астронавта додому. Вона була в змозі заморозити його, але не змогла – щось її стримувало. Це було якесь незнайоме почуття, яке не описував її світ, яке не визначалось в книгах біло-байдужої маніпуляції. Вона була розгублена. Вважаючи, що відстань є найкращим варіантом, вона вибрала цей шлях. Але кожної ночі уві сні вона намагалася цей шлях подолати й відчути ту енергію, яка їй була незнайомою в її крижаному світі – тепло почуттів, пристрасті, кольорового неідеального кохання. Що це? Принцеса напевне не знала або боялася собі в цьому зізнатися.

ПОЛЯРНЕ КОХАННЯ

Серед надзвичайних подій, які траплялись на планеті Крига – це був Перигей Полярної зірки, коли планета наближалася дуже близько до зірки і її вплив був настільки сильний, що порушував увесь емоційний спокій. Тоді цікаво-білий світ піддавався випробуванням: крига починала блищати яскраво-блакитним і білий колір на декілька днів зникав. Усе цікаве та ідеальне піддавалося сумніву. Єдине, що допомагало – це Біла насолода. Але вона була дорогою й не всім по кишені. Тому траплялися дивні речі: ідеальні цікаво-білі пари розпадалися й утворювались двічі нецікаві, або цікаво-нецікаві. Це явище називалось Полярним коханням. Воно було настільки сильним, що навіть після закінчення Полярного Перигею ці пари не розпадалися й були дуже міцними, незважаючи на засудження раси. Крижані були просто безсилі пручатися цьому Полярному коханню. Якщо воно вже подіяло, то не допомагала навіть Біла насолода.

Принцеса також забарилася, коли зустрічала астронавта, і не встигла вжити достатню кількість Білої насолоди. Спочатку вона не звернула на це уваги, бо змін не було. Але з кожним Полярним перигеєм наступав Період Відвертості. У цей час розум починав її не слухатись, почуття перемагали його і вона сумувала за астронавтом, його кольоровими почуттями, його емоційною палітрою, у якій вона мріяла скупатись, як у зорепаді. Період Відвертості був сильніший за неї та цікаво-білий світ: вона прагнула не ідеального, а яскравого – вона бунтувала. Поза як астронавт був далеко, то їй хотілося, щоб він знову провернувся. Але астронавт сів на планету Крига випадково, у нього вийшов з ладу навігатор. Тому, коли він повернувся додому, то одразу почав шукати планету коханої принцеси. Але в навігаторі були мільйони зірок і одразу знайти бажану планету із зіпсованим навігатором не вдавалось. Він страждав, а Крижана принцеса не надсилала координати по каналу зв’язку. Вона вважала, що, якщо він по-справжньому її кохає, то має це довести – знайти її серед мільярдів зірок, інакше це не справжнє кохання. Так і заморозилась ситуація: вона його не розглядала, бо він був не вартий її уваги, поза як не зміг її знайти, а він страждав, бо шукав, але не міг поладнати свій навігатор. З кожним обертом ця емоційна ситуація набувала все більше трагізму: вони починали один одного забувати, але їхні емоційні центри все більше притягувались один до одного. Виникло якесь тяжіння, яке вже не контролювалося, але й не концентрувалося уособлено. Це так, ніби виникає спрага, але не розумієш до чого. Ця гнітюча спрага виснажувала обох і вони почали втрачати віру в кохання і в самих себе. Все залежало лише від них самих. Полярна зірка вже зробила свою справу.

КЛЮЧ

Як на диво, одного разу на корабель астронавта прийшло дивне повідомлення. Воно було зашифроване. Астронавт за допомогою бортового дешифратора намагався його прочитати, але марно. Він відчував, що це повідомлення з того крижаного світу, з якого його вигнали, тому докладав багато зусиль. Але повідомлення було настільки заплутаним, що розшифрувати його було просто неможливо. Це настільки засмутило астронавта, що він втратив сон. Астронавт не спав місяць і почав втрачати сили та марити. Він вирішив, що незважаючи на перешкоди, буде летіти навмання, хоча розумів, що це політ назустріч загибелі. Він увімкнув двигун, навігатор і... о диво, повідомлення як вірус проникло в систему розпізнавання навігатора і він знову запрацював.

Виявляється, Крижана принцеса під час чергового Періоду Відвертості просто не втрималась, і сама, не розуміючи чому, надіслала код розблокування навігатора. Виявляється, щоб відгородитись від нецікавого світу, пращури раси Крижаних побудували систему захисту, яка блокувала навігатори. Вона не могла повірити, що зробила таку нецікаву дію. Це був для неї справній шок. Дівчина була впевнена, що добре себе розуміє й не робить спонтанних вчинків. У цих роздумах принцеса ніби розгубилась: «Що зі мною?» – подумала вона. Вона просто вже не розуміла нічого.

Астронавт злетів і спрямував корабель до Полярної зірки, а сам ліг у спальну капсулу. Коли він прокинувся, то побачив Крижану планету, але через якусь імлу. Виявляється пращури раси Крижаних розставили навколо планети пастки. У таку пастку потрапив астронавт. Він сидів у кораблі, міг спостерігати за планетою, іноді бачив навіть Крижану принцесу, кликав її, але все було марним. Вона не бачила його й не чула. «Невже це кінець, і я приречений?» – казав він собі. «Невже це все марно? Невже це неможливо насправді?» – у відчаї кричав він в ілюмінатор. Сили й надія покидали його. Але раптом почалось щось неймовірне. Біла Крижана планета почала переливатися сріблом і блакиттю. Усе заблищало яскравим синім. Це почався Перигей Полярної зірки.

Усі мешканці кинулися у свої домівки по Білу Насолоду. Усі, крім принцеси. Вона була настільки розгублена своїми нецікавими діями, що забула її купити. А оскільки Полярне кохання поступово її охоплювало все більше і більше, вона просто перестала розуміти, що з нею відбувається. Поступово її заповнювало неймовірне хвилювання й відчуття, що астронавт поряд і навіть дивиться на неї, а ще дуже сильно боліла рука зі сніжинкою на долоні – символом королівської влади.

Дівчина почала розшукувати астронавта, але ніяк не могла його знайти. Усі пошуки були марними. Час невпинно спливав. Астронавт втрачав сили. Єдине, що його тішило, що нехай навіть здалеку, але він мав змогу спостерігати Крижану принцесу: бачити її, насолоджуватись її красою, її рухами, її волоссям і очима, її губами й Крижаним тілом. «Я, не зважаючи ні на що, щасливий! Я майже поряд! І коли я втрачу останні сили, то буду тішитись тим, що це було тут, біля неї!» – казав собі астронавт. «Мабуть я зробив усе, що зміг» – сказав він і заплющив очі. Мабуть, це має бути кінець казки, бо зусилля однієї людини навряд чи вбережуть кохання! Але в Крижаної принцеси був невеликий шанс. Якщо вона ним скористалася, то розпитала радника королеви про свої відчуття. Радник раптом згадав про систему захисту і це дало б змогу знайти капсулу. Як її відкрити, теж можна здогадатися: прикласти руку із символом влади. Це і є ключ власного щастя! Що це змінить в ідеально білому житті принцеси? Це вона має вирішити сама. Завжди існує вибір: ідеально біле чи кольорове невідоме. Але щось підказує, що білий колір перестав цікавити принцесу, хіба що як фінальний штрих.